Богослужіння Виносу Плащаниці в смт Ковшарівка

Эта запись также доступна на: Russian

30 квітня 2021 року вдень у Страсну П’ятницю, в храмі Святих благовірних князів Петра і Февронії протоієрей Миколай Бичок звершив богослужіння Виносу Плащаниці.

Велика п’ятниця – найскорботніший день у церковному календарі для християн усього світу. У цей день ми згадуємо Хресні страждання і смерть Ісуса Христа.
Як важко пов’язати те, що відбувається тепер, і те, що було колись: цю славу виносу Плащаниці та той жах, страшний жах, що охопив все людство – поховання Христа в ту єдину, велику неповторну П’ятницю.
Це зараз смерть Христова говорить нам про Воскресіння, це зараз ми стоїмо із запаленими великодніми свічками, зараз сам Хрест сяє перемогою і осяває нас надією – але тоді було не так. Тоді на жорсткому, грубому дерев’яному хресті, після багатогодинного страждання, помер плоттю втілений Син Божий, помер плоттю Син Діви, Кого Вона любила, як нікого на світі – Сина, Який прийшов спасти світ.

Тоді, з того хреста, учні Йосип і Никодим зняли тіло. Було надто пізно для похорону: тіло віднесли в ближню печеру в Гефсиманському саду, поклали на плиту, як належало тоді, обвивши плащаницею, закривши обличчя хусткою, і вхід в печеру загородили каменем – і це був наче кінець.

Але навколо цієї смерті було тьми й жаху більше, ніж ми собі можемо уявити. Як трясеться земля, потемніло сонце, затремтіло все творіння від смерті Творця. А для учнів, для жінок, які не побоялися стояти поодаль під час розп’яття і вмирання Спасителя, для Богородиці цей день був похмуріше і страшніше самої смерті.
Коли ми зараз думаємо про Велику П’ятницю, ми знаємо, що гряде Суббота, коли Бог спочив від праць Своїх, – Суббота перемоги! І ми знаємо, що в світлосяйну ніч від Суботи на Недільний день ми будемо співати Воскресіння Христове і радіти про остаточну Його перемогу.

Але тоді п’ятниця була останнім днем. За цим днем не видно нічого, наступний день мав бути таким, яким був попередній, і тому тьма і морок і жах цієї П’ятниці ніколи ніким не будуть звідани, ніколи ніким не будуть збагнені такими, якими вони були для Діви Богородиці і для учнів Христових .

Ми сьогодні почули Плач Пресвятої Богородиці, плач Матері над тілом жорстокою смертю загиблого Сина. Тисячі, тисячі матерів можуть дізнатися цей плач – плач, який страшніше всякого плачу, тому що тоді Вона ховала не тільки Сина Свого, але будь-яку надію на перемогу Божу, яку надію на вічне життя.
Ось перед чим ми стоїмо в образі Божої Матері, в образі учнів Христових. Ось що значить смерть Христова.
Тому, прикладаючись до священної Плащаниці, будемо це робити з трепетом.
Він помер для тебе одного, він помер для всіх нас: нехай кожен це розуміє! – і будемо слухати цей Плач, плач всієї землі, плач надії надірваної, і дякувати Богові за порятунок, який нам дається так легко і повз якого ми так байдуже проходимо, тоді як він дався такою страшною ціною і Богу, і Матері Божої, і учням.