Эта запись также доступна на: Russian

Акафіст Священномученику Симеону Печенізькому

Житіє священномученика Симеона Печенізького

(святкування 5 вересня за новим стилем)

Священномученик Симеон (Семен Кирилович Оськін) народився в с. Піщане Старо-Салтівського району Харківської області 24 травня 1880 року. Закінчив у Харкові духовне училище, після рукоположення у сан священика був направлений у Свято-Преображенський храм с. Печеніги. Ще недавно були живі свідки, які розказували, що він хрестив їх і вінчав. Всі вони були прихожанами храму і його духовними чадами.

Це була людина добра, чистого життя, вірного пастирського служіння та мученицької смерті. Чесно ніс він пастирський хрест служіння Православній Церкві і своєму народові, виконуючи свої обов’язки, аж поки не настав 1917 рік і з ним жовтневий заколот, на хвилі якого владу захопили більшовики.

У цей час почали знищувати храми, вилучати церковну утварь, палити святі ікони. Але найстрашнішими були репресії проти священнослужителів, ченців, мирян, які стояли за свою віру, були відданими Святій Соборній Апостольській православній Церкві, і яких без будь-яких звинувачень з ярликом «ворог народу» розстрілювали, катували в концтаборах та в’язницях. Не припиняв своєї пастирської діяльності о. Симеон. Храм був уже закритий, але люди приходили до нього додому за порадою і допомогою, він хрестив дітей, правив панахиди за померлими, молився за свій багатостраждальний народ.

Але Богу було угодно, щоб о. Симеон постраждав за віру Христову.

Він був заарештований. Після арешту йому, як і іншим, було висунуто дві умови: або зректися Святої Православної віри і Церкви, а, отже, і Бога, і жити спокійно, або смерть. Священномученик Симеон не зрікся Бога і Його Святої Церкви, і віри. Будучи пастирем Божим, знаючи слова Спасителя нашого Господа Ісуса Христа «претерпівший до кінця, той спасен буде».

5 вересня 1937 року священик Симеон після тюремного ув’язнення, катувань, знущань був розстріляний. Місце знаходження його чесних останків невідоме. Але Господь поруганий не буває і за його міцну віру, страшні страждання і мученицьку смерть дарував вінець Царства Божого.

9 квітня 1989 року він був реабілітований. А 22 червня 1993 року (журнал №1) разом з десятками мучеників Слобідського краю, на Синоді Української Православної Церкви причислений до лику святих.

Так Господь прославив свого угодника. Дякуючи Богові, і ми прославляємо Його.

Він є молитвеником і покровителем нашого краю. У 2004 році був побудований і освячений храм у смт. Печеніги на Його честь, пізніше написана ікона, а тепер складений акафіст.