Високопреосвященніший Єлисей відвідав місто Чугуїв

Эта запись также доступна на: Russian

7 лютого 2021 року, в 35-й тиждень після П’ятидесятниці, собор новомучеників і сповідників Церкви Руської, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну Літургію в Покровському храмі міста Чугуєва.

Біля дверей храму парафіяни тепло вітали правлячого архієрея хлібом-сіллю і букетами квітів.

Богослужіння почалося з урочистої зустрічі правлячого архієрея і облачення його на кафедрі в центрі храму.

Його Високопреосвященству співслужило духовенство Чугуївського благочиння і клірики Вознесенського кафедрального собору.

Після закінчення Літургії було звершено поминання всіх покійних, які постраждали в годину гонінь за віру Христову.

У своєму архіпастирському слові митрополит Єлисей сказав: «Сьогодні ми вшановуємо пам’ять мучеників ХХ-го століття. Сонм православних святих поповнився небаченим числом нових мучеників. Скільки їх, людей, які постраждали за віру в роки гонінь? Цього ми, напевно, не дізнаємося ніколи. Але і ті, чиї імена збереглися в історії, і ті, хто згинув безіменним, знайшли своє місце в пам’яті Церкви. Агресивна меншість нав’язувала свою волю пасивної більшості. І Церква, здавалося б, не могла знайти собі місце в такій обстановці, нічого не могла протиставити такому натиску революціонерів. Але одне, принаймні, залишалося незмінним: можливість померти за Христа. Цього дуже мало? Так, хтось же брав в руки зброю і йшов битися з більшовиками, а хтось всього лише ставав їх мішенню… Всього лише? Але чи не так вистояла і перемогла Церква в перші століття свого існування, коли її гнали і переслідувала римська влада? «Кров мучеників є насіння Церкви», — говорив тоді християнський письменник Тертуліан, і це дійсно було так. І за подібністю з тими стародавніми християнами вбитих в XX столітті назвали новомучениками. Дивлячись на подвиг цих людей, ми не можемо не відчути, наскільки викриває нас наш власний досвід угодовства з гріхом. Але все-таки їх благородна смерть – привід не для поділу, а для об’єднання всіх. Точно так само і самі вони були людьми різних звань і переконань, багато в чому не погоджувалися один з одним при житті, не були безгрішні. Але в якийсь головний момент вони пішли на Голгофу за Христом і зустрілися там з Ним і один з одним. Всі вони мають бути нині перед престолом Божим, підносячи молитви про нас і про нашу земну Вітчизну».

Після проповіді митрополит Єлисей дав усім, хто молиться своє архіпастирське благословення.

Прес-служба Ізюмської єпархії