Високопреосвященніший Єлисей відвідав с. Таранівка

Розміщено на Жов 28, 2019 в Новини єпархії

Эта запись также доступна на: Russian


27 жовтня 2019 року, в 19-у неділю після П’ятидесятниці, в день пам’яті святих отців VII Вселенського Собору, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію в храмі Воскресіння Христового в с. Таранівка Зміївського благочиння.

Парафіяни тепло вітали правлячого архієрея хлібом-сіллю і букетами квітів.

Богослужіння почалося з урочистої зустрічі митрополита і його облачення.

Його Високопреосвященству співслужило духовенство Зміївського благочиння і Вознесенського кафедрального собору.

Після закінчення Літургії митрополит Єлисей звершив закладку капсули на місці майбутнього храму, що будується.

Його Високопреосвященство виголосив проповідь: «Сьогодні в євангельському читанні ми чули притчу про сіяча. Коли ми розмірковуємо про неї, ми в першу чергу думаємо про насіння: ось воно падає в придоріжжя, падає на кам’янистий ґрунт, падає в бур’яни, в терен, падає на сприятливий грунт … Але головне в цій притчі не слово, а грунт. Слово Боже несе в собі величезну силу, але ця сила не може бути сприйнята людиною без її участі. У притчі розкривається дивовижна таємниця співвідношення Божественного і людського. Господь сіє Своє Слово всюди: і на дорозі, і на камені, і в терен … Він же бачить, що наші серця — саме такі, що вони — не добрий грунт. Якщо б все сіялось в добрий грунт, давно б наше життя перетворилася в Царство Небесне, райським садом стала б наша земля, в якому люди приносили б свій плід, віддаючи сторицею, хто триста, хто шістдесят, а хто сто … А такого не буває, а якщо і трапляється іноді, ми про таких людей говоримо, ікони їм пишемо. Їх зовсім небагато. А всі решта — це ми, яким Господь довіряє Своє Слово незважаючи на скам’яніння наших сердець, незважаючи на те, що ми загрузли в життєвих турботах, незважаючи на те, що в нас сіється і добре проростає зовсім інші насіння: насіння роздратування, злості, турбот життєвих, — всього, що не Бог, а люди в нас сіють. Все в нас заросло цим сіянням — жорстким, безбожним і тим, що висушує душу. Але слово Боже все одно в нас сіється, не дивлячись на те, що грунт наших сердець сприймає зовсім інше. Господь дуже любить нас. Господь довіряє нам Своє життєве насіння. Ця притча допомагає кожному з нас відповісти на питання: “А де я в цьому переліку: я той, хто при дорозі, той, хто на камені, той, хто в терні, або той, хто на сприятливому ґрунті?” Напевно, на це питання немає однозначної відповіді, тому що в кожен момент життя ми буваємо і в одному, і в іншому, і в третьому, і в четвертому стані. І сенс притчі полягає в тому, щоб розбудити нашу совість, розбудити нашу свідомість, змусити нас таким чином жити, сприймати слово Боже, працювати і молитися, щоб, незважаючи на слабкості природи своєї, бути здатними відкрити душу назустріч Слова Божого і явити в собі грунт удобрений для сприйняття Божественної мудрості».

Після закінчення проповіді керуючий єпархією здійснив нагородження всіх тих, хто вніс свій вклад в підтримку парафіяльної громади:

Архієрейськими грамотами були нагороджені Олег Володимирович Бердик, Євген Олександрович Мовин, Микола Васильович Ярошенко, Володимир Іванович Юрков і Юрій Олексійович Овдієнко.

Після чого митрополит Єлисей дав усім, хто молиться своє архіпастирське благословення.

Прес-служба Ізюмської єпархії

Переглянуто: (223)

Перейти до панелі інструментів