Престольний день в с. Богданівське Дворічанського благочиння

Розміщено на Жов 1, 2019 в Новини єпархії

Эта запись также доступна на: Russian


30 вересня 2019 року, в віддання свята Воздвиження Хреста, в свято мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, в с. Богданівське Дворічанського округу була звершена соборна Божественна літургія.

Богослужіння очолив архімандрит Симеон (Негрецький) в співслужінні духовенства Дворічанського благочиння і Вознесенського кафедрального собору.

Після закінчення Літургії був звершений хресний хід.

У своєму слові архімандрит Симеон сказав: «Вітаю всіх з днем ​​пам’яті мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії! Вони постраждали в Римі в II столітті. Старшій дочці, Вірі, було дванадцять років, Надії — дев’ять, а молодша, Любов, була семи років. Вони були названі матір’ю їх Софією по іменах християнських чеснот. Вони мужньо сповідували Христа перед мучителями і тиранами і показали, що є істинними страдальницями Христа, переможцями смерті. Носительки трьох імен чеснот увійшли в Небеса. Софія недарма носила ім’я «Премудрість», так як дала достойні імена своїм дочкам. У цих іменах полягає весь шлях порятунку. Давайте вдивимося, вдумаймось в ці священні імена. Свята Віра — це образ тієї великої чесноти, з якої починається християнство, і без якої Христова любов неможлива. Віра народжує другу чесноту, без якої християнство неможливо, другу дочку святої Софії — святу Надію. Безнадійних людей не буває (вони накладають на себе руки). Без надії жити неможливо. Але наша надія не на людей, не на державу, а на Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Якщо ми сподіваємося на Бога, то знаємо, що могутня рука Бога може вирвати нас з будь-якої бездни. Третя дочка святої Софії — це святая Любов. Це найбільша чеснота, серцевина Євангелія, без якої ми з вами — ніщо. Як сказав апостол Павло: «Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я — мідь, що дзвенить або бубон, що гудить. Якщо маю [дар] пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що [можу] і гори переставляти, та любові не маю, — то я ніщо» і т.д. Свята любов народжується з надії. Любов — це чеснота, яка залишиться назавжди. Мучениці свята Віра і свята Надія будуть на Небі завжди, але віри і надії у вічності не буде. Після кінця світу віруючих вже не буде: навіщо вірити, коли ти бачиш. Не буде і тих, що надіються: навіщо сподіватися, коли надія здійснилася. Але буде тільки вічна любов Отця і Сина і Святого Духа, в яку вступають ті, хто полюбив Бога зараз. Користуючись можливістю, хочу привітати з днем ​​Ангела всіх, чиї знаменні імена змушують нас згадати про вище призначення і надають сили в боротьбі з життєвими негараздами».

Стараннями ктитора і трудівниками храму була приготовлена ​​святкова трапеза, для всіх хто прийшов молитовно розділити свято.

Прес-служба Ізюмської єпархії

Переглянуто: (80)

Перейти до панелі інструментів