Освячення храму в с. Іванівка Чугуївського благочиння

Эта запись также доступна на: Russian

22 вересня 2019 року, в 14-у неділю після П’ятидесятниці, перед Воздвиженням, віддання свята Різдва Пресвятої Богородиці, праведних Богоотців Іоакима і Анни, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив освячення храму на честь рівноапостольного великого князя Володимира та Божественну літургію в с. Іванівка Чугуївського округу.

Біля дверей храму парафіяни тепло вітали правлячого архієрея хлібом-сіллю і букетами квітів.

Його Високопреосвященству співслужило духовенство Чугуївського округу і Вознесенського кафедрального собору.

Після чину освячення митрополит Єлисей нагородив ктитора храму Олександра Васильовича Зачепило орденом рівноапостольного князя Володимира І ступеня.

Народний депутат України Дмитро Олексійович Шенцев підніс в дар парафії ікону Божий Матері.

Після закінчення богослужіння правлячий архієрей звернувся до віруючих з повчальним словом: «Сьогодні у нас світле духовне торжество з нагоди освячення нового Божого дому. Під час Свого земного служіння Господь наш Ісус Христос постійно розмовляв з оточуючими Його людьми і проповідував піднесені істини. Для того, щоб всі могли зрозуміти, що говорить Господь у Своєму Божественному вченні, Він вживав порівняння, приклади, уподібнення. І ось сьогодні ми теж чули, як євангеліст Матвій розповів нам про те, що Господь уподібнює Царство Небесне одному цареві, що справляв весілля для свого сина, це одне з тих уподібнень, які вживав Господь для того, щоб оточуючі Його люди зрозуміли те, про що Він сповіщав. Цар кликав не на роботу, і не на службу, а на бенкет. Але вони погребували чужою радістю. У них відразу знайшлася «справа важливіша», і вони пішли, «хто на поле своє, а той на свій торг». Знехтувати любов’ю, нічого не вимагаючою натомість, знехтувати турботою і стараннями – що може бути образливіше і нелюдяніше? Але саме так вони і вчинили. Чому ж? – покликані царем, вони очевидно були гідні царського запрошення. Але схоже, вони так роздулися в цій своїй гідності, що визнали її абсолютно своєю, забувши, що всяка гідність в царстві – тільки від царя! І настільки роздулися, що ті, у кого не знайшлося під рукою ніякого діла, – вчинили ще відвертіше: «схопивши рабів його, знущалися, та й повбивали їх». І тоді цар вирішив дати гідність іншим, закликати на бенкет тих, хто ще не має ніякої гідності. Тепер Він каже рабам: «підіть на роздоріжжя, і всіх, кого знайдете, кличте їх на весілля». І раби зібрали всіх, кому зовсім вже нікуди йти, у кого ні поля, ні торгівлі, ні навіть вдома або рідних. І ось, «Весілля наповнився». Яке почуття воістину неочікуваної радості, яке почуття вдячності повинні відчувати ці гості, з якою увагою і люб’язністю повинні вести себе! Ми ось з вами прийшли на цей бенкет віри, тому що церква, Божественна літургія – це і є Царство Небесне на землі. Знаємо ми це чи ні, відчуваємо чи ні, але Царство Небесне – воно ось тут, зараз явлено в усій своїй повноті. Тільки сприйняти його ми можемо кожен в ту міру, наскільки хто підготувався, наскільки зміг одягатися в шлюбний одяг. На Сході люди, йдучи на весілля, готувалися до нього, надягали все найкраще. А в будинку у нареченого, де зазвичай було весілля, видавали спеціальний шлюбний одяг. Але не всі приходять в шлюбному вбранні, не всі готуються. Не всі з тих, що йдуть в храм навіть знають про те, що тут є Царство Боже, до якого можна долучитися. Стоять в храмі своїм тіло, а дух не може сприйняти це, усвідомити, засвоїти, тому що людина обтяжена зовсім іншим. Нам необхідно, перемагаючи всякі перешкоди і труднощі, пам’ятати, що той з нас, хто прийшов тут на весілля, тим самим уже прийшов на духовний бенкет вічності. А щоб Господь не вигнав нас з бенкету до зовнішньої темряви, потрібно мати ще й одяг, гідний Божественного торжества. Цей одяг потрібно ткати з любові і милосердя, з правди і чистоти, в постійній праці і терпінні. Цей одяг – в христоподражательній любові, чистоті і християнському смиренні. Нехай приведе нас Господь на бенкет віри тут на землі і на бенкет радості на небі».

Керуючий єпархією здійснив нагородження всіх тих, хто вніс свій внесок в зміцнення християнських цінностей і підтримку парафіяльної громади:

медаллю рівноапостольного князя Володимира був удостоєний Маковецький Євген Миколайович.

Архієрейськими грамотами були нагороджені Котелевець Іоанн Миколайович і Білоус Олена Анатоліївна.

Високопреосвященніший Єлисей підніс в дар парафії ікону Покрови Божої Матері.

Після чого митрополит Єлисей дав усім, хто молиться своє архіпастирське благословення.

Прес-служба Ізюмської єпархії