Високопреосвященніший Єлисей відвідав м. Балаклею

Эта запись также доступна на: Russian

23 червня 2019 року, в 1-у неділю після П’ятидесятниці, всіх святих, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію в Успенському храмі м. Балаклія.

Біля дверей храму парафіяни і дитяча недільна школа тепло вітали правлячого архієрея хлібом-сіллю і букетами квітів.

Богослужіння почалося з урочистої зустрічі митрополита і облачення його на кафедрі в центрі храму.

Його Високопреосвященству співслужило духовенство благочиння та кафедрального собору.

Митрополит Єлисей звернувся до віруючих з пастирським словом, в якому сказав: «Неділя після Трійці називається неділею всіх святих, а називається вона так тому, що в цю неділю Церквою постановлено святкувати пам’ять усіх святих. Сьогодні кожен з нас згадує і свого святого і святих всіх близьких і рідних, явлених святих і тих, хто не був явлений світу, хто покоїться в таємниці буття. Кожен з нас при Хрещенні отримує ім’я святого; цей святий робиться молитовником нашим, хранителем нашого життя. Сьогодні ми всі іменинники, сьогодні свято всього Неба і всієї землі: всі Христові діти разом радіють про те, що разом з Христом вони – одне тіло, один дух, одне життя. Одні свій шлях завершили, перемогли, увінчані; інші – ми, на землі – продовжуємо свій шлях під їхнім покровом, під заступництвом їх молитов. Святі Божі угодники дуже різні. Дуже несхожими бувають їх спосіб життя, їх характер, їх подвиги, а також ті часи і країни, в яких вони жили. Святий апостол Павло порівнює святих із зірками на небі. Зірки на небі всі різні: серед них є більш яскраві, а є менш яскраві. Коли ми говоримо про святих, то перш за все потрібно згадати, що і всі ми, християни, покликані прийти туди ж, куди прийшли вони, тобто в Царство Боже. Як же нам прийти в Царство Боже? А як святі туди прийшли? Хоча святі і дуже різні, проте всі вони мають одну спільну рису: вони любили Христа і своє життя присвятили тому, щоб виконати Його заповіді. Ось і ми повинні присвятити цьому своє життя. Головне в святих – енергія пошуку та широта погляду на світ, перетворення його своєю діяльністю і особистим прикладом. У кожного з них був свій неповторний шлях, але всі разом вони готували торжество вільного, особистісного світосприйняття. Адже саме на основі християнської віри творився світ, в якому кожна окрема людина має вирішальну цінність в очах Божих.

Будемо жити так, щоб святі, чиї імена ми носимо, раділи за нас, щоб Христос бачив, що недаремно Він жив, навчав і вмирав. Будемо Його славою, будемо світлом; це може бути малий вогник, як мала свічка, це може бути світло блискуче, подібно великим святим, – але будемо світлом, що просвічує світ і робить його менш темним».

Після закінчення проповіді в зв’язку з 35-річчям настоятеля храму протоієрея Олександра Матвієнко керуючий єпархією нагородив медаллю святителя Іоасафа Білгородці.

Примітка

З понеділка після Неділі всіх святих починається Петрів піст, встановлений на честь первоверховних апостолів Петра і Павла, пам’ять яких святкується 12 липня.

Петрів піст не є таким строгим, як Великий піст, церковний статут наказує утримуватися тільки від м’ясної і молочної їжі, а по середах і п’ятницях – також від риби. У суботу, неділю та храмові свята дозволяється вживання вина.

Сам день свята на честь святих апостолів Петра і Павла не є частиною поста. Однак святковий день, який випав на середу або п’ятницю, також є пісним. В цьому випадку лише попускають (в порівнянні зі статутною для середи і п’ятниці в період літнього «м’ясоїда») ступінь строгості поста: на трапезі дозволяється вживання рослинної олії і риби.

Початок посту сягає глибокої давнини. Він заповідається вже в Апостольських постановах (кін. IV століття). З IV століття свідчення отців Церкви про апостольський піст стають все більш частими. Про нього згадують Афанасій Великий, Амвросій Медіоланський, а в V столітті – Лев Великий й Феодорит Кирський.

Вперше згадує про нього «Апостольський переказ» святого Іполита Римського (III століття). Тоді цей пост ніяк не зв’язувався з апостолами, а вважався «компенсаційним», тобто ті, хто не зміг постити у Великий піст перед Великоднем, «нехай постяться після закінчення святкового ряду» (від Неділі всіх святих до Успіння).

Згідно творінню IX століття «Про три Чотиридесятниці» (авторство приписується Анастасію Синаїту), в давнину апостольський піст нібито простягався від першої неділі після П’ятидесятниці до свята Успіння. Лише пізніше, «по немочі людській», з нього був виключений місяць липень, і перша частина поста стала закінчуватися в свято апостолів Петра і Павла 29 червня (12 липня), а друга утворила Успенський піст, який починається 1 серпня (14 серпня) [3].

Особливо Петрів піст утвердився, коли у Константинополі і Римі були побудовані храми в ім’я первоверховних апостолів Петра і Павла. Освячення константинопольського храму відбулося в день пам’яті апостолів 29 червня (12 липня), і з тих пір цей день став особливо урочистим і на Сході, і на Заході.

Прес-служба Ізюмської єпархії