Неділя 6-а після Пасхи, про сліпого

Эта запись также доступна на: Russian

2 червня 2019 року, в 6-у неділю після Пасхи, про сліпого, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію у Вознесенському кафедральному соборі м. Ізюма.

Його Високопреосвященству співслужило духовенство кафедрального собору.

Після закінчення Літургії було звершено акафіст перед Піщанським образом Божої Матері з водоосвяченням.

У своєму архіпастирському слові митрополит Єлисей сказав: «Перемога Христа над смертю далася Йому ціною жорстоких страждань. І сьогодні в останню неділю перед відданням Пасхи євангельське читання говорить нам про сенс людських страждань. Нинішній недільний день, іменований неділею про сліпого, — остання неділя перед відданням Святої Пасхи.

На перший погляд проста і одночасно чудесна подія: дарування зору тому, хто народився сліпим, дарування зору тому, хто ніколи не бачив сонячного світла, не бачив красот Божого світу. У нашому розумінні — нещасна людина і страждалець безнадійний.

Але, судячи з того, що написано в Євангелії про цю людину, на якому явилося диво Боже, він був сильним і мужнім, він ніс своє безталання і горе без нарікання, бо Сам Спаситель свідчить про нього, що не наслідком гріха є його сліпота: “… ні цей згрішив, ні батьки його, — а далі чудові слова — але так являться діла Божі на ньому” (Ін.9: 3).

Коли Спаситель вийшов з Єрихону зі своїми учнями, при дорозі сидів сліпий і почувши, що йде Господь Ісус, став він кричати: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» Його змушували замовкнути, але він кричав все голосніше, і Господь зупинився, наказав кликати сліпця. «Що ти хочеш від мене?» — запитав Господь. «Хочу прозріти», — відповів сліпий. Ісус Христос зробив те, що жоден земнородний зробити не міг, — сліпонароджений прозрів, закриті від народження очі відкрилися. Але для страждальця відбулося зцілення не лише тілесне: прозріли його очі, а духовний зір побачив негайно в Ісусі Христі Сина Божого. Звістка про вчинене миттєво облетіла місто, сколихнувши уми. Хто Він, Який створив нечуване? І народ розділився. Для одних, які побачили в Цілителі чоловіка Божого, бо грішник не може створити нічого подібного, “яко грішники Бог не послухає”, настало духовне прозріння, і, звільнившись від духовної сліпоти, вони чують поклик Божий. Інші ж, хто не побажав бачити дива, угледіли в Господі лише порушника суботи. Лицемірна показна набожність і гордість повстали проти очевидного, і зрячі осліпли; духовна сліпота спотворила для них світ, унеможливила бачити світло істини. Ми іноді прозріваємо духовно, але як часто, засліплені гріхом, втрачаємо промінь світла — світла Христового — і бредемо по життю в темряві, думаючи, що ми зрячі. Дай Бог, що б духовні очі відкривалися кожному з нас, як прозрівшому сліпому відкрився Лик Христа. А це трапляється тільки в тому випадку, коли душа людини звертається до Бога, забуваючи про саму себе, забуваючи про свої пристрасті, про свої уподобання, про все те, що засліплює наш духовний зір, що важким тягарем тягне нас до землі, не даючи злетіти на небо. Сьогодні — остання пасхальна неділя в цьому році. Сьогодні ми в останній раз, зібравшись всі разом, проголосимо урочисте сповідування Церкви: «Христос воскрес», тому що вже через два дні — віддання свята Пасхи. І хоч йде від нас свято, не покидають нас радість і надія. Тому що ми знаємо: доки будуть збиратися на грішній землі двоє або троє в ім’я Христове, доти і Сам Спаситель світу перебуватиме з ними».

Прес-служба Ізюмської єпархії