Свято апостола і євангеліста Іоанна Богослова

Эта запись также доступна на: Russian

21 травня 2020 року, в четвер 5-ї неділі після Пасхи, в свято апостола і євангеліста Іоанна Богослова, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію в Троїцькому храмі м. Зміїв.

Перед початком богослужіння урочисто зустріли частку Древа Господнього.

Біля дверей храму парафіяни тепло вітали правлячого архієрея хлібом-сіллю і букетами квітів.

Богослужіння почалося з урочистої зустрічі митрополита і облачення його на кафедрі в центрі храму.

Його Високопреосвященству співслужило духовенство Зміївського та Вовчанського благочиння, а також кафедрального собору.

Після закінчення Літургії було звершено Пасхальне славлення біля частки Животворящого Древа Господнього з водоосвяченням.

Митрополит Єлисей звернувся до віруючих з пастирським словом: «Сьогодні свята Церква святкує пам’ять улюбленого учня Христового святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Улюбленого за те, що він найбільш глибоко пізнав, що є спасіння, що є вічне життя. Недарма в багатьох церковних співах підкреслюється його невинність, не тільки тілесна, але і духовна. Це був не скуштувавший гріха чоловік, тому він і виявився таким безстрашним, тому і не втік, як інші учні. Він мав досконалу любов до Христа, а досконала любов проганяє страх. Іоанн Богослов написав четверте Євангеліє, саме піднесене – вчив про Сина Божого, другої іпостасі Пресвятої Трійці. Так само він написав Соборне послання та Одкровення – найпрекраснішу і радісну, хоча і важку для розуміння книгу Нового Завіту, в якій прикровенно йдеться про долі Церкви. Іоанна Богослова називають апостолом любові. І він є воістину вчитель любові, бо сам пізнав на досвіді, що таке любов до Бога. Ми теж маємо якісь поняття про любов, але дуже часто плутаємо з нею наші почуття. Те, що зазвичай приймають за любов, – це пристрасть. Любов є володіння Богом по благодаті. Коли людина так володіє Богом, тобто Господь перебуває в його серці, тоді він любить все, він сам виділяє любов. «Мы вемы, яко преидохом от смерти в живот, яко любим братию». Отже, за словами апостола, перша ознака справжнього життя є любов до ближніх. Самолюбство першої падшої людини послужило коренем гріха, – одне породило гордість, заздрість, ненависть, роз’єднання в роді людському, а за цими вадами духовну смерть. Син Божий, Господь Ісус Христос, що прийшов відновити занепале людство, і Власним прикладом і Своїм вченням поклав в основу дій християнських любов. «О сем разумеют вси, яко Мои ученицы есте, аще любовь имате между собою» (Ів. 13, 15). Будемо один до одного щирі, братолюбиві, єдинодушні у всіх діях по відношенню до ближніх будемо керуватися духом християнської любові».

Прес-служба Ізюмської єпархії