Неділя про митаря і фарисея

Розміщено на Лют 10, 2020 в Новини єпархії

Эта запись также доступна на: Russian


9 лютого 2020 року, в неділю про митаря і фарисея, собор новомучеників і сповідників Церкви Руської, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію у Вознесенському кафедральному соборі м. Ізюма.

Його Високопреосвященству співслужили духовенство кафедрального собору.

Після закінчення Літургії було звершено спів акафісту біля чудотворного образу Божої Матері «Піщанської».

Правлячий архієрей звернувся до парафіян зі святительським словом: «Свята Церква з цього дня починає підготовку вірних чад своїх до днів покаяння, очищення душі від гріхів, до днів Великого посту. Ми вчора чули спів «Покаяння відкрий мені двері, Жизнодавче …», що закликає нас до покаяння. Ти «відкрий», (звернення до Бога), тому що самим нам важко каятися, важко усвідомити і відчути себе безсилими і жебраками, неспроможними перед Богом. І тому Церква знову відкриває перед нами дорогоцінну сторінку Євангелія, де розказано про двох людей, що молилися: про праведника і грішника. Сьогодні в Євангелії Господь говорить: Два чоловіки до храму ввійшли помолитись. Один фарисей, а другий був митар. Фарисей пішов вперед, вважаючи себе цілком гідним, і так в собі внутрішньо молився Богу: «Дякую Тобі, Отче, що я не такий, як інші люди: хижаки, неправедники, перелюбники, або як цей митар, – два рази пощусь, даю десятину частину всього, що здобуваю». Так молився фарисей. Він перед Богом хвалився своїми справами, перераховуючи свої зовнішні добрі справи. У старозавітні часи люди молилися не в самому храмі, а в храмових дворах. Так ось, фарисей стояв попереду, а митар десь біля воріт, опустивши голову, не піднімаючи очей, тому що пишатися йому було нічим. Він тільки повторював: «Боже, милостивий будь до мене, грішного», тому що він шукав у Бога не справедливості, а тільки милосердя. Він розумів, що по справедливості не може виправдатися перед Богом. Які у нього були гріхи, крім його поганою професії (він збирав податок на користь чужоземних завойовників), ми не знаємо, але митар відчував себе негідним і тільки говорив: «Боже, милостивий будь до мене, грішного». Свою розповідь про цих людей Господь Ісус Христос закінчив так: «Ці два пішли з храму, але виправданий був митар і грішник, а не фарисей і праведник». Ми можемо здивуватися! Як же так? Виходить, що людина, яка дотримувалася заповіді, виявилася далека від Бога, а грішник був виправданий Господом і прийнятий? В тому-то й справа, що ні одна людина не може виконати все і своїми силами стати абсолютно чистою від будь-якого гріха. Як же нам бути? Невже, бачачи, що зусилля фарисея були марні, ми повинні відкинути дотримання заповідей, а просто жити, як доведеться, грішити і потім у Господа просити вибачення? Ні звичайно. Зовсім інше мав на увазі Спаситель, розповідаючи цю притчу. Треба прагнути, намагатися, докладати зусиль, кожен день і кожну годину боротися з собою, зі своїми гріхами, падати, вставати, знову падати, знову вставати і досягати чогось. «Боже, будь милостивий до мене грішного»! З цією молитвою сердець наших і готуємося ми вступити в відкриту браму святої Чотиридесятниці».

Прес-служба Ізюмської єпархії

Переглянуто: (43)

Перейти до панелі інструментів