Неділя 17-а по П’ятидесятниці

Розміщено на Вер 23, 2018 в Новини єпархії

Эта запись также доступна на: Russian


23 вересня 2018 року, в 17-у неділю після П’ятидесятниці, перед Воздвиженням, віддання свята Різдва Пресвятої Богородиці, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію у Вознесенському кафедральному соборі м. Ізюма.

Його Високопреосвященству співслужили клірики кафедрального собору.

Після закінчення Літургії було звершено спів акафісту з водоосвяченням перед чудотворним образом Божої Матері «Піщанська».

У своїй проповіді митрополит Єлисей сказав: «Сьогодні Господь утішає нас материнською вірою жінки, яка належала до хананеяна — безбожного роду, вигнаного Богом з Обітованої землі, щоб звільнити місце для іудеїв — обраного народу. Нещасна жінка, у якої хворіє тяжкою хворобою її єдина дочка, біжить за Христом і благає зцілити, врятувати її дитину. Вона кричить, вона молить про допомогу, а Христос — мовчить. Звичайно ж, коли нещасна мати-язичниця просила Христа про допомогу, Господь не відразу відгукнувся на її молитву зовсім не по жорстокості Своїй — думати так було б справжнім богохульством, — а тому, що Він нам, християнам, нам, дітям Своїм, щось хотів сказати, чогось хотів навчити навіть самим мовчанням Своїм, навіть Своєю відмовою. Господь сказав хананеянці: «О, жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш». Багато дивного являє в своїй молитві ця язичниця, яка стає християнкою, — мудрість, смиренність, лагідність, терпіння. Але все це — плоди її віри. З усіх її чеснот Христос виділяє найбільше віру. Бо віра найбільше наближає до Бога. Велика її віра. Дорога віра кожної людини, але не у всіх вона є однаково міцною. Велич віри полягає в рішучості йти за Христом, наповнюватися цілковитої довіри до Нього, навіть якщо, здається, ми не отримуємо просимого. Світло Христове відкривається нам, у міру того як ми йдемо Його шляхами. Тут ми, що немає межі, немає меж Божого співчуття, що Він не ділить людей на віруючих і невіруючих, на своїх і чужих: для Нього чужих немає — всі свої; але разом з цим Він і очікує і вимагає від нас не легковір’я, а істинної віри, готовності довіритися Богові й готовності пробитися до Бога криком, благанням, вірою. І цьому ми повинні навчитися від хананеянки».

Прес-служба Ізюмської єпархії

Переглянуто: (72)

Перейти до панелі інструментів