Високопреосвященніший Єлисей відвідав село Тимченки

Эта запись также доступна на: Russian

25 жовтня 2020 року, в 20-ю неділю після П’ятидесятниці, пам’ять святих отців VII Вселенського Собору, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію в Покровському храмі села Тимченки Зміївського округу.

Перед початком богослужіння до храму був доставлений Хрест з часткою Животворящого Хреста Господнього.
Біля дверей храму парафіяни тепло вітали правлячого архієрея хлібом-сіллю і букетами квітів.
Богослужіння почалося з урочистої зустрічі митрополита і облачення його на кафедрі в центрі храму.
Його Високопреосвященству співслужив настоятель храму протоієрей Патапій Цурцумій, протоієрей Микола Шульга, ієрей Володимир Бугрім, клірик Харківської єпархії Олександр Камишов, секретар єпархії архідиякон Юрій Чудак і протодиякон Олег Зирянов.

На малому вході, з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей нагородив настоятеля храму протоієрея Патапія Цурцумія митрою.

Після закінчення Літургії було звершено славлення Животворящого Хреста Господнього.

У своєму архіпастирському слові митрополит Єлисей сказав: «Сьогодні в євангельському читанні ми чули розповідь про те, як Господь наш Ісус Христос в супроводі Своїх учнів і послідовників прямував до міста Наїну. З воріт цього древнього міста назустріч виходила траурна процесія, на чолі якої несли мерця – юнака, сина вдови – єдиного сина, її єдину надію і радість. Ми можемо собі уявити, наскільки скорботною була ця процесія, як відчували себе в цей момент супроводжуючі невтішну матір люди. Господь, Начальник життя, Який про Себе сказав: «Я є Істина, Шлях і Життя», – не міг просто так пройти повз.
Деякі сприймають цей випадок, як таку ще одну історію: добрий Господь Бог прийшов до нещасних людей і мимохідь взяв і воскресив мерця на радість його матері і його самого. Так, диво-то сталося, і щастя, яке пережила в цей момент вдовиця, уявити нам, напевно, неможливо. Але важливо інше – Бог відвідав народ Свій..
Не тільки сина вдови Наїнської воскресив Господь, а й померлу дочку Іаіра, начальника синагоги; відомо нам і ще більш дивовижне воскресіння Лазаря, вже чотири дні лежав у гробі, вже смердевшего, як говорила його сестра Марфа. Вийшовши з труни обвитий похоронними пеленами Лазар, і народ здригнувся, народ здивувався. Для чого ж Господь творив ці воскресіння померлих? У нинішньому читанні Євангельському чули ви, що Він змилосердився над нещасною вдовою, а в описі великого чуда воскресіння Лазаря читаємо, що Господь був у великій печалі і розплакався, побачивши плач і ридання сестер Лазаря і прийшовших їх втішити іудеїв.
Отже, милосердя Боже, любов Божа, співчуття Боже спонукали Господа Ісуса творити воскресіння померлих. Але тільки це? Ні, не тільки: найбільші чудеса в світі потрібні були і для того, щоб затвердити віру в Нього народу ізраїльського, щоб потрясти серця людей і звернути їх до Бога. Але і цього мало: є ще третя, найважливіша причина для воскресіння мертвих Господом Ісусом Христом. У тропарі свята Входу Господнього в Єрусалим чуємо ми: «Общее воскресение прежде Твоея страсти уверяя, из мертвых воздвигл еси, Лазаря Христе Боже…». Христос воскресив Лазаря для того, щоб запевнити нас в можливості спільного воскресіння всіх людей в день Страшного Суду, щоб спростувати нечестиву думку людей, які стверджують, ніби воскресіння мертвих бути не може, ніби зі смертю людини все закінчується, і він занурюється в вічну найглибшу темряву.
Бог повернув людині життя – тимчасове, щоб він в цьому житті творив: не просто скнів, а творчо жив і діяв. Нам теж дано повертати до життя людей, які для цього життя померли, людей, які втратили надію і продовжують існувати, але більше не живуть, людей, які втратили віру в Бога, віру в інших людей, віру в себе, і які живуть в темряві і розпачі. Цим ми діємо разом з Богом: і повернути людині віру в себе, віру в людину, віру в Бога, віру в життя так само важливо, як його повернути до життя, подібно до того, як зробив чудо Христос».

Прес-служба Ізюмської єпархії