Неділя 6-а після Пасхи, про сліпого

Эта запись также доступна на: Russian

24 травня 2020 року, в 6-у неділю після Пасхи, про сліпого, в день пам’яті рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів словенських, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію в Покровському храмі міста Чугуєва.

Перед початком богослужіння урочисто зустріли частку Древа Господнього.

Біля дверей храму парафіяни тепло вітали правлячого архієрея хлібом-сіллю і букетами квітів.

Богослужіння почалося з урочистої зустрічі правлячого архієрея і облачення його на кафедрі в центрі храму.

Його Високопреосвященству співслужило духовенство благочиння та кафедрального собору.

Після закінчення богослужіння Високопреосвященніший Єлисей звернувся до парафіян зі святительським словом: «Оповідання євангеліста Іоанна (Ін.9: 1-38), що читається сьогодні під час недільної Літургії, порівнює зцілення сліпонародженого з духовним прозрінням людини. Ісус Христос, який сказав про Себе, що Він – «Світло світу», дарує можливість бачити матеріальний світ і світ навколо себе людині, позбавленій цього великого блага, яке ми, зрячі, сприймаємо як щось само собою зрозуміле. Вмиваючись в джерелі Силоам, він не тільки повернув зір, але і увірував в послання в світ Сина Божого, а книжники та вчителі народу, що пишалися своєю начитаністю в Священному Писанні, залишилися духовно сліпі, хоча і були зрячими все життя. Перед нами, з одного боку, у всій своїй наготі відкривається картина найстрашнішої і небезпечної сліпоти – сліпоти духовної, а з іншого – продовжують розкриватися діла Божі в подвизі ісповідництва колишнього сліпця. Протистояння зціленої сліпоти і сліпоти незцілимої, так ясно і наочно явлене нам в сцені допиту сліпонарожденого, буде повторюватися в історії людства безліч разів – і в мучеництві перших християн, і в догматичних суперечках Вселенських Соборів. Після того, як зцілений сліпий сповідав Христа Богом і поклонився Йому, Спаситель сказав такі слова: «На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили незрячі, а зрячі стали сліпими» (Ін.9.39). Ці слова Господа мають пряме відношення до нас, особливо до тих з нас, хто вважає себе вчителем. Щоб наше знання не перетворило нас в сліпих фарисеїв, потрібно в міру набуття знань працювати у любові, тобто жертвувати собою, своїм часом, своєю користю заради ближнього, ким би він не був, щедро ділитися своїми знаннями і не приписувати собі заслугу володіння ними. Ми іноді прозріваємо духовно, але як часто, засліплені гріхом, втрачаємо промінь світла – світла Христового – і бредемо по життю в темряві, думаючи що зрячі. Дай Бог, що б духовні очі відкривалися кожному з нас, як прозрівшому сліпому відкрився Лик Христа. А це трапляється тільки в тому випадку, коли душа людини звертається до Бога, забуваючи про саму себе, забуваючи про свої пристрасті, про своїх уподобання, про все те, що засліплює наш духовний зір, що важким тягарем тягне нас до землі, не даючи злетіти на небо. Сьогодні – остання пасхальна неділя в цьому році. Сьогодні ми в останній раз, зібравшись всі разом, проголосимо урочисте сповідування Церкви: «Христос воскрес», тому що вже через два дні – віддання свята Пасхи. І хоч йде від нас свято, не покидають нас радість і надія. Тому що ми знаємо: доки будуть збиратися на грішній землі двоє або троє в ім’я Христове, доти і Сам Спаситель світу перебуватиме з ними».

Прес-служба Ізюмської єпархії