Високопреосвященніший Єлисей звершив утреню Великого п'ятка з читанням дванадцяти Страсних Євангелій - Изюмская епархия - Официальный сайт

Эта запись также доступна на: Russian

Увечері, 16 квітня 2020 року, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив утреню Великого п’ятка з читанням 12-ти Євангелій святих Страстей Господа нашого Ісуса Христа в Вознесенському кафедральному соборі м. Ізюма.

Його Високопреосвященству співслужили клірики кафедрального собору.

Головний зміст утрені Великого П’ятка становить читання 12-ти Євангелій – обраних глав з Євангелій всіх чотирьох євангелістів. У цих Євангеліях докладно розповідається про останні години земного життя Спасителя, починаючи з Його прощальної бесіди з учнями після Таємної Вечері і закінчуючи Його похованням в гробі Йосифа Аримафейского.

При читанні Євангелія священнослужителі і народ стоять із запаленими свічками, виражаючи тим полум’яну любов до Божественного Страждальця і уподібнюючись мудрим дівам, які вийшли зі світильниками назустріч Нареченому.

Після закінчення богослужіння митрополит Єлисей сказав проповідь: «ми з вами звершили послідування Страстей Христових, на якому читається 12 Євангелій, що оповідають про ті страшні події, які відбулися більше 2000 років тому. Коли первосвященик почув від Христа про те, що Він є Син Божий, всі присутні заплювали Лице Христа, а воїни наділи на Нього терновий вінець, били і катували. І все це Богочоловік зазнавав з найбільшою лагідністю. Навіть коли Він був піднесений на Хрест, Господь молився за своїх розпинателів. Христос на Хресті простягає Свої руки, як би намагаючись обійняти все людство. Він намагається достукатися до людських сердець, щоб в них з’явилася любов і розуміння. Христос на хресті – розіп’ята Любов перед нами. Те, що зробив Господь – не надбання історії, а події, які не підвладні часу. Тому в усьому, що ми сьогодні чули, ми брали участь серцем. Наше серце співчуває Господу, Якого так жорстоко незаслужено мучили, знущалися з Нього, зневажали Його і, нарешті, розіп’яли. Ми повинні поставити собі питання: де ми в натовпі людей, що оточують Спасителя протягом всієї людської історії? Для чого ми знаходимося в храмі? Господь – ми сьогодні чули – на Таємній Вечері перед Своїми стражданнями сказав найголовніше: «Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного». Ця заповідь передбачає в першу чергу жертовність, там де немає жертовності, там немає любові. Немає такого стану людського відчаю, який би Господь не пережив на Хресті. Саме тому людина, що волає до Нього з глибини своїх страждань, завжди буде Їм почутою, якщо прийме свої страждання, як шлях до Христа; не як глухий кут, а як двері, за якими тільки і можна знайти Бога. Він знайде Його, якщо в цей момент буде до Нього звертатися від щирого серця. Сьогоднішня служба може не зачепити серце тільки самої черствої та байдужої людини. Але в ній немає зневіри, ні відчаю. Ця служба змушує людину дуже багато про що задуматися. І зараз стоячи перед хрестом, оспівуючи піснеспіви і молитви, будемо вірити і сподіватися, що Господь прийме нас. Як ніхто інший Він розуміє нас, Він знає як нам важко, тому що Сам пройшов через біль, страждання і позбавлення. І тому у нас є надія на спасіння».

По завершенні проповіді архіпастир подякував усім за молитви і дав святительське благословення.

Прес-служба Ізюмської єпархії