Читання Великого канону в Борисо-Глібському монастирі

Эта запись также доступна на: Russian

4 березня 2020 року, в середу першої седмиці Великого посту, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Велике повечір’я з читанням Великого канону преподобного Андрія Критського в Борисо-Глібському жіночому монастирі в с. Водяне Зміївського благочиння.

Його Високопреосвященству співслужили клірики монастиря та кафедрального собору.

У своїй проповіді, виголошеній після прочитання безсмертного творіння преподобного Андрія, митрополит Єлисей сказав: «Душе моя, душе моя, встань, що спиш? кінець наближається, і маєш смутитися. Воспряни убо, нехай помилує тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняєш». Так звертається до душі своєї преподобний Андрій Критський у зворушливому своєму Каноні, який ми чули на вечірньому богослужінні. З цими ж словами звернемося і ми, дорогі, до своєї сплячої душі і постараємося розбудити її від тяжкого, гріховного сну. Церква в перші дні посту вириває нас з ритму нашого звичного життя, додає богослужбове життя з його атмосферою покаяння. В такому стані людина повинна звернути новий, свіжий погляд на саму себе. У цій свіжості важливо, щоб людина була чесною до кінця, дуже важливо, щоб справа нашого власного спасіння починалася для нас на твердому фундаменті щирою оцінки власного стану. Ось чому найголовнішим для християнина є прагнення дізнатися правду про самого себе, а не зобразити із себе якусь уявну праведність. Людина часом, прикриваючись личиною благочестя, уявної молитви тікає від своїх ближніх, ігнорує їхні потреби, посилаючись на власний нібито значущий подвиг, на зайнятість поста, подвиг усамітнення; подвигом молитви чи не хочемо ми закрити необхідність нашого самопожертвованного служіння нашим близьким, або навпаки, прагнучи до активної громадської діяльності, чи не втрачаємо ми солі християнського духовного налаштування? Царство Боже зображується в Євангелії у вигляді динамічних образів: це насіння, що проросло крізь землю і виросло до величезного дерева, це закваска, яка росте в борошні, це невід, закинутий в морі, що приніс безліч риб. Неможливо нічого не роблячи, з’єднатися з Богом; потрібен постійний труд. Почуття новизни життя, яке дається Великим постом для кожного християнина, що істинно трудиться заради Христа, стає тим благим початком нового життя, до якого ми з вами покликані».

В кінці своєї проповіді Його Високопреосвященство подякував усім за спільні молитви, побажав допомоги Божої на проходження спасительного терену Великого посту і закликав на всіх тих, хто молиться благословення Боже.

Прес-служба Ізюмської єпархії