Стрітення Господнє

Эта запись также доступна на: Russian

15 лютого 2020 року, в день свята Стрітення Господнього, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію у Вознесенському кафедральному соборі м. Ізюма.

Його Високопреосвященству співслужили клірики кафедрального собору.

По завершенні богослужіння Високопреосвященніший звернувся до віруючих із проповіддю: «У цей день Церква згадує про те, як Немовля Христос був принесений в храм згідно старозавітним звичаєм, за яким перша дитина повинна бути присвячена Богові і за нього повинна бути принесена жертва у вигляді агнця, або від бідних людей — голубів. Ця жертва приносилася в пам’ять про те, як перед виходом з Єгипту Господь. І так само вчинили батьки нашого Спасителя. І немовля Ісуса теж принесли в Єрусалимський храм, щоб і над Ним як над первістком був здійснений цей очисний обряд. Святе Передання оповідає, що в Єрусалимі жив старець Симеон, відомий як людина благочестива, якому було проречено, що він не помре до тих пір, поки на власні очі не побачить Спасителя світу. Коли він узяв на руки Немовля Христа, то духом зрадів і оспівав чудову пісню: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє». Його очі бачили спасіння світу, і тому він спокійний і втішений і мирно, спокійно помре. Але, щоб таку пісню міг при смерті оспівати і кожен з нас, для цього потрібно і нам стати Богоприїмцями і Богоносцями. Що удостоїло праведного Симеона зробитися Богоприїмцем і Богоносцем? Те, що він був людиною праведною, то, що він жив по закону Божому і очікуваного Месію носив в серці перш, ніж прийняв Його в свої тремтливі руки. Свято Стрітення говорить про те, що відбувається, коли людина зустрічає Бога, як Бог приходить до людини. Коли Господь з нами зустрічається, Він якимось чином відкривається нашому серцю, розуму, нашій душі, Він приходить, щоб принести Себе в жертву заради кожного з нас. Тому що коли людина зустрічається з Богом, він теж стає жертвою. Його життя повинна стати по-справжньому жертвою служіння Богу, з готовністю до кінця і повністю себе Богу присвятити, в усьому себе Богу віддати, не залишити жодного простору в своїй душі, яке б Богу не належало. Будемо виявляти свою любов до Господа дотриманням Його святих заповідей, щоб і в наших серцях влаштував Господь для Себе світлі обителі, щоб і ми могли в житті своєму зробитися Богоносцями».

Прес-служба Ізюмської єпархії