Неділя 20-а по П'ятидесятниці - Изюмская епархия - Официальный сайт

Эта запись также доступна на: Russian

3 листопада 2019 року, в 20-у неділю після П’ятидесятниці, в день пам’яті преподобного Іларіона Великого, преподобного Іларіона, схимника Печерського, в Дальніх печерах, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію у Вознесенському кафедральному соборі м. Ізюма.

Його Високопреосвященству співслужив архієпископ Бучанський Пантелеімон та клірики кафедрального собору.

Правлячий архієрей звернувся до парафіян зі святительським словом: «У сьогоднішньому євангельському читанні ми чули притчу про «Багача і Лазаря». Ця притча займає особливе місце серед інших притч. Чудова вона тим, що в своїх символах відкриває завісу загробного життя людини. У перших словах говорить ця притча про людські взаємини на землі. Богач в притчі уособлює тих, хто егоїстично користується земними благами, абсолютно не думаючи про нещасних, знедолених, тих хто відкидає в своєму житті Заповіді Божі, чи по невірі, чи то через недогляд. І ось обидві ці людини вмирають. Цікаво, що в притчі по-різному описується смерть цих двох людей. Лазар був віднесений ангелами на лоно Авраама, а багач «просто помер, і поховали його». У чому ж заслуга Лазаря перед Богом, що після смерті він був удостоєний такої великої честі і радості? У тому, що життя його було сповнене страждань і поневірянь? Але хіба Богу приємні людські страждання? Хіба це є сутність християнського життя? Лежати біля воріт струпами вкритим? Звичайно ж ні. Не біднота і хвороби підняли Лазаря, а його смиренність і віра. Адже перебуваючи в настільки важкому стані, він жодного разу не нарікав на Бога, не закликав до совісті багатія. Він не вимагав допомоги, він смиренно сподівався на милосердя Боже. І цим він вознісся до ложа Авраама. А в чому ж вина багатія? Хіба в тому, що він мав великі статки? Хіба багата і заможна людина не може бути приємною в очах Божих? Безумовно, це не так! Так як багатство, будучи даром Божим, не може бути злом саме по собі. Бо Бог не творить злого. Однак страшна помилка і вина багатія полягала в тому, що, маючи такий великий матеріальний достаток, він не помічав Лазаря, який лежав біля воріт його будинку. Будемо наслідувати мужність Лазаря і терпінням своїм врятуємо свої душі, адже терпіння і смирення ведуть на лоно Авраама, де немає хвороби, ані печалі, ні зітхання, а перебуває божественне радість».

Прес-служба Ізюмської єпархії