Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього

Эта запись также доступна на: Russian

14 серпня 2019 року, в свято Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього і семи мучеників Маккавеїв, матері їх Соломонії і вчителя їх Єлеазара, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію у Вознесенському кафедральному соборі м. Ізюма.

Його Високопреосвященству співслужили клірики собору.

Після закінчення Літургії митрополит Єлисей і клірики кафедрального собору звершили чин малого освячення води та, за звичаєм, освячення меду з подальшим окропленням зілля і маку.

Після чого правлячий архієрей звернувся до парафіян зі святительським словом: «Сьогодні ми святкуємо три свята. Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього. Це свято було встановлено в Константинополі через хвороби, що часто бували там в серпні. Початок цього свята відноситься до IX століття, а з ХІІ-ХІІІ століть він утвердився у всіх помісних Церквах. В Константинополі був звичай, за яким щорічно частина Животворящого Древа Хреста Господнього, що зберігалася в домашній церкві візантійських імператорів, зносилася в храм св. Софії, де відбувалося водосвяття. Потім, починаючи з першого серпня, два тижні ця святиня носилася по місту, при цьому служили літії “для освячення місць і відвернення хвороб”. 28 серпня Животворяще Древо Хреста переносили назад в царські палати.

Святкування Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці, що відзначається в цей же день, встановлено з нагоди, знамень від ікон Спасителя, Пресвятої Богородиці і Чесного Хреста під час битв святого благовірного князя Андрія Боголюбського з волзькими болгарами. У 1164 році Андрій Боголюбський почав похід проти поволзьких болгар, що тіснили пригноблених жителів Ростовської та Суздальській землі. Сподіваючись на допомогу Цариці Небесної, князь взяв із собою Її чудотворну ікону, яка була принесена їм з Києва і згодом отримала найменування Володимирська. Два священика в облаченні несли перед військом святу ікону і Чесний Хрест Христовий. Перед боєм благочестивий князь, долучившись святих Тайн, звернувся з гарячою молитвою до Богородиці: “Всяк уповаяй на Тебе, Владичице, не загине, і я грішний маю в Тебі стіну і покров”. Слідом за князем перед іконою впали на коліна полководці і воїни і, приклавшись до образу, пішли проти ворога.

Болгари були розбиті і звернені у втечу. За переказами, в той же день грецьким імператором Мануїлом була здобута перемога над сарацинами. Незаперечним доказом чудесности обох цих перемог послужили величезні вогняні промені, що виходили від ікон Спасителя, Божої Матері і Святого Хреста, що знаходилися у військах. Ці промені покривали полки благовірних правителів Греції і Русі і їх бачили всі, хто билися. На згадку про ці чудесні перемоги, з обопільної згоди князя Андрія і імператора Мануїла і з благословення представників вищої церковної влади, і було встановлено свято Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці.

Нарешті, третій празник дня – пам’ять про святих старозавітних мучеників Макавеїв, які силою віри подолали спокусу віровідступництва і, зазнавши короткочасних мук, сподобилися спасіння і вічного блаженного життя в Царстві Божому.

Сім святих мучеників Маккавеїв та вчитель Єлеазар постраждали в 166 році до н. е. від сирійського царя Антіоха Епіфана. Антіох Епіфан, проводячи політику еллінізації населення, ввів в Єрусалимі та всій Юдеї грецькі язичницькі звичаї. Він осквернив Єрусалимський храм, поставивши в нього статую Зевса Олімпійського, до поклоніння якому примушував юдеїв.

Дев’яностолітній старець – законовчитель Єлеазар, який за прихильність до Мойсеєвого закону був судимий, з твердістю пішов на муки і помер в Єрусалимі. Таку ж мужність показали учні святого Єлеазара: сім братів Маккавеїв та їхня матір Соломония. Вони, безстрашно визнавши себе послідовниками Бога Істинного, відмовилися принести жертву язичницьким богам.

Подвиг святих семи братів Маккавеїв надихнув священика Маттафію і його синів, які підняли повстання проти Антіоха Єпіфана, що тривало з 166 по 160 р. до н.е. і, здобувши перемогу, очистили Єрусалимський храм від ідолів.

Ми повинні, не підкоряючись перед духом часу цього, прийняти не тільки розумом, не тільки абстрактно, але перш за все серцем і життям своїм те, що є для невіруючих неміччю і божевіллям, – Хрест Христовий. Розуміємо ми або не розуміємо, дано нам осягнути таємниці і глибини Божі, як святим отцям, або нам, як людям простим, доступні тільки якісь елементарні речі, – головне, щоб ми сприймали все серцем.

Вклонімося Животворящому Хресту Господньому для свого підкріплення і з любов’ю і терпінням понесемо кожен свій хрест для свого порятунку. Будемо наслідувати святих мучеників Маккавеїв та їх матір Соломонію в готовності постраждати за віру православну, і тоді Господь, безсумнівно, прийме нас в Свої святі оселі, приготовлені для тих, хто любить Його».

Примітка

З цього дня починається Успенський піст, який триватиме до 28 серпня (Успіння Пресвятої Богородиці). Згідно з церковним Уставом у ці дні строгість трапези така ж, як і у Великий піст, тобто виключаються м’ясні, молочні продукти і яйця, а риба дозволяється тільки в свято Преображення Господня.

Прес-служба Ізюмської єпархії