Казанська Височинівська ікона Божої Матері, м. Зміїв

Эта запись также доступна на: Russian

День святкування: 21 липня (8 липня за старим стилем)

Казанська Височинівська ікона отримала назву за основним місцем перебування в селі Височинівка (нині село Пролетарське Зміївського району Харківської області) поблизу міста Змієва.

Казанская Высочиновская икона Божией Матери. Хромолитография. Нач. ХХ в.

Казанська Височинівська ікона Божої Матері. Хромолітографія. Поч. ХХ ст.

За переказом, під час царювання імператора Петра I на місці майбутньої Височинівки був сосновий бір, який належав державному відомству. Для його охорони із м. Чугуєва були відправлені нижчі військові чини – гармаші. Їх розподілили по одному на ділянку, де вони оселялись в самостійно побудованих сторожках разом із сім’ями. На одній із ділянок серед боліт, на березі р. Мжі, жив гармаш з дружиною, дітьми і немічним сліпим батьком на ім’я Стефан, який пересувався на млицях з допомогою 10-річного онука-поводиря. Одного разу на околиці лісової ділянки, на болотяній купині, гармаш побачив ікону Божої Матері, яка випромінювала яскраве світло. Піднявши її, він помітив, що на місці явлення ікони забило джерело. Гармаш приніс ікону в хату і поставив на полицю до домашніх ікон. Якось під час жнив, коли всі пішли в поле, залишивши в хаті Стефана з онуком, від ікони забило яскраве світло. Хлопчик з переляку сказав дідусеві, що в кутку щось горить. Сліпий старий, боячись пожежі, ледве зліз з печі і, якось дійшовши до кутка з іконами, несподівано чітко побачив ікони, хату і відчув, що ноги його окріпли. Відкинувши милиці, він став на коліна з вдячною молитвою. Рідних, які поверталися з поля, старий зустрічав стоячи на порозі. Ті, ввійшовши в хату, побачили згасаюче світіння ікони. Наступного ранку сім’я на чолі зі Стефаном, тримаючим ікону в руках, відправилась в село Артюхівка, в церкву Архистратига Михаїла. Вони повідомили священика про чудесне зцілення старого, і той, вислухавши розповідь, звелів залишити ікону в храмі. Але вранці наступного дня ікона опинилась в житлі гармаша. Священик з хресним ходом і молебним співом переніс ікону в церкву, однак на ранок вона знову була на попередньому місці. Протоієрей соборної церкви г. Змієва дізнався про чудеса новоявленої ікони і побажав взяти її в свою церкву, куди вона і була перенесена. Однак наступного дня ікона знову стояла в сторожці, де і була накінець залишена. В сторожку гармаша стали приходити віруючі, багато хто зцілювався.

Обретение Казанской Высочиновской иконы Божией Матери. Хромолитография. Нач. ХХ в. Нач. ХХ в.

Явлення Казанської Височинівської ікони Божої Матері. Хромолітографія. Поч. ХХ ст.

Ікона мала «6 вершків висоти і 5 ширини, написана вона древнім, грецьким іконописом на липовій дошці, з виїмкою посередині і підвищеними, наче рами, краями. Вона є вірним зображенням Казанської ікони, з тією особливістю, що стрільчата корона прикрашає голову Цариці Небесної».

У 1709 г. в Полтавській битві сотник Василь Іванович Височин відзначився в бою, за що був зведений у воєводи. Також йому була подарована земля в Зміївському повіті, куди увійшла ділянка, яку охороняв гармаш. Височин побудував церкву (освячення невідоме) для чудотворної ікони (за ін. відомостями, в храм була перетворена сторожка гармаша) і заснував поселення, назвавши Височинівка. Прихожанами храму були члени сім’ї Височина і небагато на цей час поселенців. У 1736 р. Височин повідомляв Ізюмському духовному управлінню: «…села його Височинівки священик Михаїл залишив свій прихід і живе в Змієві, а його приходу обивателі зазнають в мирських потребах нужду…». Із села Артюхівка в Височинівку була перенесена (причини перенесення невідомі) дерев’яна церква Архистратига Михаїла, в яку в 1762 р. був виданий антимінс: «…в село Височинівку в храм Архистратига Михаїла». Храм поставили на місці сторожки гармаша, в ньому і перебувала Казанська Височинівська ікона.

Монахині Хорошевського Вознесенського жіночого монастиря прикрасили ікону шитою золотом ризою. Ті, хто отримував благодатну допомогу від ікони стали приносити до неї на знак вдячності срібні прирости зі зображенням зцілених частин тіла. Історію знайдення ікони і чудеса від неї записували в книзі «Оповідь про появу і чудеса Височинівської Богоматірної ікони» (читалась у церкві під час проповідей і зберігалась у будинку священика; згоріла під час пожежі). «Оповідь…» була також вишкрябана на дерев’яній дошці в храмі, однак з часом надпис стерся.

Исцеление священника. Хромолитография. Нач. ХХ в.

Зціленння священика. Хромолітографія. Поч. ХХ ст.

У 1792 р., зважаючи на старість і сильний нахил церкви до ріки, перед поміщиком І. І. Ковалевським і приходським священиком Дмитром Савичем Павловим-Сільванським постало питання про необхідність зведення нового храму. Не маючи коштів, вони стали усердно молитися перед Казанською Височинівською іконою про допомогу в будівництві кам’яної церкви. Повернувшись додому після молитви, Ковалевський застав родичку, котра запропонувала йому допомогу і гроші на облаштування цегляного заводу для будівництва храму. В 1793 р. було закладено основу храму, а 22 грудня 1795 р. відбулось його освячення. Туди була перенесена Казанська Височинівська ікона. За переказом, під час перенесення і в наступні 3 дні ікона мироточила –із очей Божої Матері текли сльози. Краплі збирали рушником, який зберігався біля ікони. Від виділення сліз під правим оком Богородиці на іконі обсипалася фарба і утворилась западина. Під час читання Євангелія на молебнях рушник покладався на голови молящихся, під Євангеліє. У 1830 р. священик пожертвував рушник зціленому харківському купцю.

Поміщиця Бахмутського повіту Н. Бабенкова, яка проживала в Харкові, страждала нервовим розладом і знемагала від безсоння. В напівсні вона побачила в сіянні ікону Божої Матері і почула: «Це Височинівська ікона Богоматері, вона знаходиться у Височинівці, біля міста Змієва, їдь до неї, вона допоможе тобі!» Вона відправилась туди і, увійшовши у церкву, впізнала ікону, побачену уві сні. Три дні жінка щиро молилась перед іконою, була спокійна і добре спала. Після цього Бабенкова часто їздила у Височинівку на поклоніння іконі і з часом одужала. В 20-х рр. XIX ст. поміщиця пожертвувала для Казанської Височинівської ікони срібну позолочену чеканну ризу з вінком і зірками, прикрашеними різнокольоровими каміннями і алмазами.

У 1830 р. колезький асесор Г. І. Ковалевський, який за заповітом батька хоча б раз в році поклонявся Казанській Височинівській іконі, прибув із дружиною і її сестрою у Височинівку. Помолившись перед іконою, 20 лютого вони відправились в місто Ізюм провідати сестер. Проїжджаючи біля церкви, дружина Ковалевського несподівано відчула тривогу і близькість смерті. Заплакавши, вона сказала про це, але карета продовжила їхати. Під час переправи по льоді через р. Сіверський Донець на середині ріки лід не витримав і карета почала занурюватися у воду. Всі, що потопали, стали волати до Богородиці: «Височинівська Божа Мати, спаси нас, гинемо, спаси нас!» В цей момент карета, яка наполовину занурилась у воду, ніби стала на тверду основу. Селяни, які опинилися поряд, допомогли їм вибратися із карети, і як тільки пасажири, а також коні і багаж були врятовані, пуста карета пішла на дну. У вдячність за чудесне спасіння Ковалевський пожертвував до ікони срібнопозолощену лампаду.

Харківський купець С. Калашніков страждав від болю в ногах, очах і виразок по всьому тілі і не міг вилукуватися. Дізнавшись про чудеса Казанської Височинівської ікони, він прибув у Височинівку, відслужив молебень і, взявши святої води і масла із лампади, став мастити хворі місця, через деякий час він повністю зцілився.

У дівчинки 10 років, дочки дворянки А. Ф. Абдулевської із села Водолага, на очах утворились невиліковні нарости у вигляді луски, через що та майже осліпла. У Височинівці після молебню перед Казанською Височинівською іконою жінка помазала очі дочки маслом із лампади, і відразу з одного ока спав наріст. Дорогою додому зцілилося друге око.

Казанский Высочиновский монастырь. Хромолитография. Кон. XIX в.

Казанський Височинівський монастир. Хромолітографія. Кін. XIX ст.

Священика Іоанна Червонецького, який служив у сусідньому селі Константинівка в кінці 1858 р., мучив сильний біль в очах. Перед операцією священик став молитися Казанській Височинівській іконі і побачив уві сні сяючу неземним світлом величну Діву, оточену ангелами. Вона сказала: «Ось Я прийшла до тебе із Височинівки, що недалеко від тебе. Йдучи до тебе полегшити твої стрждання, Я відвідала твій дім і застала всю твою сім’ю на молитві зі сльозами. Не сумуй і не впадай у відчай, ти зцілишся». Потім сіла поряд з ним і торкнулась рукою його правої щоки, від чого священик відчув сильний біль і прокинувся. Біль припинився, пройшов жар, на ранок лікарі відзначили покращення і відмінили операцію. Через рік священик знову відчув сильний біль в очах. Зібравшись в лікарню, з вечора він довго молився перед Казанською Височинівською іконою. До ранку йому знову було видіння Діви, яка приклала руки до його очей; з них спала тяжкість, і він зцілився. На знак подяки священик замовив для ікони підвісну оксамитову золотом вишиту пелену.

Казанская Высочиновская икона Божией Матери (Троицкая церковь в Змиёве)

Казанська Височинівська ікона Божої Матері (Троїцька церква в Змієві)

Водою із джерела на місці явлення ікони люди омивали хворі місця і також зцілювалися. Під час холери 1831 р. на прохання жителів міста Змієва перед іконою 2 тижні служили молебні про захист міста від недуги. У 1848 і 1854 рр. в охопленому холерою Змієві з молебнями ікону носили по будинках і хвороба швидко відступила.

29 жовтня 1886 р. постановою Святійшого Синоду при ходотайстві і допомозі архієпископа Амвросія (Ключарьова) був заснований Височинівський в честь Казанської ікони Божої Матері чоловічий монастир. Указом Харківської духовної консисторії від 16 листопада того ж року настоятелем монастиря був призначений казначей Святогорської Успенської пустині ієромонах Дорофей. 8 грудня прибулих насельників монастиря із братії Святогорської Успенської пустині зустріли хресним ходом з Казанською Височиновською іконою. При цьому зазвичай темний лик Богородиці став світлим і сяючим.

Щороку 27 червня з Казанською Височинівською іконою організовувався хресний хід в місто Зміїв, де ікона залишалась в міському соборі до 7 липня, після чого поверталась в обитель. У 1918 р. село Височинівка було перейменоване в село Пролетарське. Монастир був розорений, ікона вважається втраченою. В низинному місці лугу зберігся колодязь, який утворився на місці явлення ікони, біля якого здійснюються богослужіння, служаться водосвятні молебні. В Свято-Троїцькому храмі міста Змієва знаходиться список ікони XIX ст.

7

Источник на месте обретения святой иконы Высочиновской

Джерело на місці отримання святої ікони Височинівської

Переглянуто: (1073)

Перейти до панелі інструментів