Субота Акафіста. Похвала Пресвятої Богородиці

Розміщено на Кві 17, 2021 в Новини єпархії

Эта запись также доступна на: Russian

17 квітня 2021 року, у суботу 5-ї седмиці, суботу Акафіста, Похвали Пресвятої Богородиці, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію святителя Іоанна Златоуста в Вознесенському кафедральному соборі м. Ізюма.

Його Високопреосвященству співслужили клірики кафедрального собору.

Після закінчення богослужіння митрополит Єлисей звернувся до віруючих із проповіддю: «Сьогодні ми здійснюємо свято суботи Акафіста – суботи, коли здiйснився чудесний порятунок всього міста Константинополя по молитвам Божої Матері від військ, які його осаджали. По людській логіці, війська неодмінно повинні були захопити мiсто. Сьогодні ми святкуємо пам’ять трьох таких осад, але особливо найпершої, яка була в 626 році, коли хазари за підтримки персів брали в облогу місто. У 678 році благополучно завершилася інша облога мусульман, і пізніше, в 717-718 роках так само араби зазнали поразки. Були й інші випадки, коли вороги повинні були захопити Константинополь, але відступали від нього за молитвами Божої Матері. Все населення Константинополя збиралося на старанну молитву Божій Матері, на хресний хід з іконою Одигітрії і іншими святинями під стінами міста. У міста був свій військовий гарнізон, але настільки незначний, що він ніяк би не міг захистити місто, проте завжди облоги ворогів відбивалися.

Але ми святкуємо чудесний порятунок, коли люди звернулися з молитвою до Божої Матері. Що ж це означає для нас тепер і зараз? Значить те, що у кожного з нас в житті такі ситуації теж виникають, і не один раз. Критичні ситуації в житті кожного виникають неодноразово, і ми повинні робити внутрішньо те, що робили жителі Константинополя – звертатися до Матері Божої. Вони здійснювали хресний хід по стінах граду, а що ми повинні робити внутрішньо? Де у нас стіни нашого внутрішнього граду, за якими ми повинні зробити хресний хід? Ми повинні звернутися всередину себе і залишити свою суєтну діяльність. Для цього треба уважно помолитися, щоб бути почутим, а ми цього дуже хочемо, коли нам загрожує щось серйозне. Ми повинні хотіти бути почутими завжди, але вважаємо за краще цікавитися чимось іншим, а спохвачуюваться тільки в ситуації небезпеки. А як же молитися так, щоб бути почутими, якщо зазвичай ми навіть коли і молимося, так розсіюється наш розум, що навіть самі себе не чуємо. Як же нас Бог почує, якщо ми навіть себе почути не хочемо? З цього і треба почати – почути себе самих.

Ми переживаємо не найлегші часи – і кожен з нас, і наша країна, і сама Церква. Але донині милостивий до нас Господь по молитвам Пречистої Своєї Матері. Чимало подібних чудес знає наша історія. Але не варто забувати, що серце людини також є полем битви, де світло бореться з мороком. Усередині кожного з нас безперервно йде протистояння пристрасті і чесноти, гріха і покаяння. Людська природа, обтяжена гріхом занадто слабка, щоб вести цю боротьбу. Варто нам покластися на свої власні сили – і ми програли. Многомилостивий Господь не залишив нас одних. Розп’ятий на хресті Спаситель в особі свого улюбленого учня Іоанна Богослова, усиновив Своєї Матері все людство, і Вона завжди поруч з нами, незважаючи ні на що.

Ми знаємо, що жителі осаждажуваного Константинополя сміливо просили Господа і Його Пречисту Матір про допомогу, тому що знали, що за ними правда. Просили і не залишилися непочутими. Так не засоромимося і ми просити заступництва Пресвятої Діви в справах правди і добра».

Прес-служба Ізюмської єпархії

Переглянуто: (51)

Перейти до панелі інструментів