Тиждень 23-тя після П'ятидесятниці - Изюмская епархия - Официальный сайт

Эта запись также доступна на: Russian

15 листопада 2020 року, в 23-у неділю після П’ятидесятниці, в день пам’яті мучеників Акиндина, Пігаса, Аффонія, Елпідіфор і Анемподист, собору всіх безсрібників, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію у Вознесенському кафедральному соборі м. Ізюма.

Його Високопреосвященству співслужили клірики кафедрального собору.

За Божественною Літургією митрополит Єлисей звершив дияконську хіротонію над Сергієм Теняєво.

Після закінчення Літургії було звершено спів акафісту з водоосвяченням перед чудотворним образом Богородиці «Піщанська».

В своем архипастырском слове Высокопреосвященнейший Елисей сказал: «История исцеления гадаринского бесноватого, как и многие евангельские повествования, заставляет нас задуматься о многом — что значимо, что актуально для нас сейчас — самым неожиданным образом. Исцелив гадаринского бесноватого, Христос не стільки порадував, скільки засмутив і навіть обурив іудеїв, що жили в цій країні, коли попустив вигнаному Їм легіону бісів увійти в стадо свиней, яке тут же загинуло в водах Галілейського моря. Ми пам’ятаємо, що іудеї в Гадаринській країні, не вживали свинини, відповідно до заборони Моїсеєва закону та розводили свиней для продажу м’яса навколишнім язичницьким народам. Це був дуже вигідний промисел для іудеїв, бо свині не потребували випасів, яких не вистачало для розведення «чистих» тварин, і харчувалися недоїдками людської їжі, швидко товстіли і ще швидше продавалися численним язичникам, яких ставало все більше в Палестині того часу. Євреї переступали свої релігійні заборони, розуміючи в глибині душі, що вони вчиняють погано, і все-таки займалися, як би ми зараз сказали, цим “прибутковим бізнесом”. І раптом з’являється Христос. Власне, він робить те, що робить завжди: зримо являє Свою любов до тих, хто особливо цього потребує. Як говорить Євангеліє, іудеїв охопив ще страх, звичайно ж породжений тим, що перед ними постала вкрай оголена картина присутності у світі диявола, якого вони і раніше періодично прозрівли поруч з собою, коли зневажаючи на закон Моісеєв, розводили і продавали своїх свиней. Им стало страшно. А коли нам стає страшно в присутності Господа Бога, і коли ця присутність позбавляє нас можливості жити, може бути і складним для нас, обтяжливим, але все ж звичним життям, ми говоримо Богу: «Іди, не заважай. Ми для себе знаємо, що ми погані, але інакше ми не можемо. Життя таке. Яке діло нам до цього одужавшого біснуватого, якщо раптом нам стало явлено, що ми такі ж як він. Просто, на відміну від нього, нам не потрібно вигнання бісів, тому що на відміну від нього, біси сприяють нашому нехай і свинарському, але цілком комфортному існуванню, причому ми ще ухитряємося формально не порушувати закон Моісеєв».

А ми не будемо так просити, ми будемо просити: «Не йди від нас, не покидай нас ніколи. Не йди, Господи!».

Прес-служба Ізюмської єпархії