Неділя 9-та після П’ятдесятниці

Розміщено на Сер 18, 2019 в Новини єпархії

Эта запись также доступна на: Russian


18 серпня 2019 року, в 9-у неділю після П’ятидесятниці, предпразднство Преображення Господнього, мученика Евсігнія, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію у Вознесенському кафедральному соборі м. Ізюма.

Його Високопреосвященству співслужили клірики кафедрального собору.

Після закінчення Літургії було звершено спів акафісту з водоосвяченням у Піщанського образу Божої Матері.

Правлячий архієрей звернувся до парафіян зі святительським словом: «Сьогодні ми чули в Євангелії як Ісус Христос звелів «учням до човна сідати та відправитись на іншу сторону» Геннісаретського озера, а Сам «зійшов на гору помолитися на самоті; і вечір настав, був там один. А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер був противний. А о четвертій сторожі ночі пішов до них Ісус, ідучи по морю».

Страшно бачити порушення звичного ходу речей. Апостоли побачили Господа, що йде по воді, «настрашилися та й казали: Привид! І від страху вони закричали». Христос нібито залишив їх, як нібито кинув одних напризволяще. І хвилі кидають їх човен, і вони можуть потонути, і ніч темна кругом – морок, вода, загибель і безодня. І вони в страху, вони покинуті. Чи не так і у нас з вами, коли ми зазнаємо труднощів, випробування, спокуси. Іноді нам здається, що Бог нас покинув, що ми одні, що нам нема на що спертися, що життя схоже на безпросвітний морок, і що немає виходу, що нас підстерігають кругом тільки провали, що врешті-решт ми підемо на дно, і немає нам спасіння. Але ж Господь у той час стояв високо на горі і молився. Так і нині: коли нам стає важко – у нас є Первосвященик і Єдиний Посередник, що стоїть над нами. Це Господь Ісус. Треба тільки пам’ятати, а апостоли забули про це і тому були в страху від вітру і хвиль. А Він не тільки молився там, нагорі, але спустився і пішов до них. Так буває і в нашому житті. Коли воно стає зовсім нестерпним, – голос Спасителя Христа говорить нам: «Це Я тут, не бійтеся». Петро захотів йти з човна до Христа, щоб досягти безпеки; чи не це ж чи й ми робимо весь час? Коли вибухне буря, ми поспішаємо до Бога щосили, тому що думаємо, що в Ньому спасіння від небезпеки. Але недостатньо того, що порятунок в Бога: наш шлях до Бога лежить через самозабуття, через героїчну довіру Йому, і віру. Якщо ми станемо озиратися на хвилі, і на вихори, і на нависаючу загрозу смерті, ми, як Петро, ​​почнемо тонути. Будемо пам’ятати про те, що Господь є основою нашого життя, непорушною основою, до якого ми повинні постійно звертатися».

Після закінчення проповіді керуючий єпархією нагородив Щербину Володимира орденом преподобного Іова Почаївського II ступеня.

Прес-служба Ізюмської єпархії

Переглянуто: (26)

Перейти до панелі інструментів