Неділя 4-та після П'ятдесятниці - Изюмская епархия - Официальный сайт

Эта запись также доступна на: Russian

14 липня 2019 року, в 4-у неділю після П’ятидесятниці, в свято безсрібників Косми і Даміана, в Римі потерпілих, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію у Вознесенському кафедральному соборі м. Ізюма.

Його Високопреосвященству співслужили клірики кафедрального собору.

Після закінчення Літургії митрополит Єлисей звернувся до віруючих з пастирським словом: «Євангеліє сьогодні призводить нам в приклад людину, виховану в країні, де понад тисячу років процвітало язичництво. Це був римський сотник. Він підійшов до Ісуса Христа, і нічого не просячи, просто сказав: «Господи! слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає». Господь висловив бажання прийти, і раптом почув: «Господи! Я не гідний, щоб Ти увійшов під стріху мою Та промов тільки слово, і видужає слуга мій. Бо я людина підвладна, але, маючи у себе в підпорядкуванні воїнів, кажу одному: «піди», і йде; і іншому: «прийди», і приходить; і слузі моєму: «зроби те», і робить». Господь здивувався, побачивши таку віру в людини, яку на батьківщині зовсім не тому вчили, і сказав оточуючим: «Істинно кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри. Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть»« в Царстві Небесному; Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої, там буде плач і скрегіт зубів». Це Господь сказав про фарисеїв, які забули про Живого Бога за своїми незліченними законницькими приписами. Але це ж Господь може сказати і нам, якщо ми забудемо про Живого Бога за пишністю храмів, за красою богослужіння і за кількістю святині.

Чим же цей сотник чудовий? По-перше, він просив не за себе, а за свого слугу. Це говорить про його велику любов, тому що рідко який начальник так любить свого підлеглого, що буде про нього піклуватися, кудись піде, стане клопотати. Далі ми знаємо, що сотник сказав: «Господи! я недостойний, щоб Ти увійшов під стріху мою, але промов тільки слово, і видужає слуга мій». Ця людина мала велике смирення. Він міг просто послати пару воїнів і наказати: ось цього приведіть мені. Сотник був окупантом, главою гарнізону – він був великим начальником. Але замість того, щоб послати своїх підлеглих за Ісусом Христом, він сам йде до Нього і просить у Нього. Мало того, що просить. Коли Господь сказав: Я зараз прийду, вилікую твого слугу, він відповів: я недостойний, щоб Ти до мене прийшов. Тобто сотник мав велике смирення, маючи таку величезну владу. А влада страшно псує людей. «Почувши таке, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри». А в чому ця віра проявилася? Він сказав: скажи тільки слово, і видужає юнак мій. Він не говорив, що треба зробити якісь дії. Ми бачимо в сотника найголовніші християнські чесноти: віру, причому дуже сильну; милосердя і любов до людини, для нього не тільки чужого, а й який знаходиться у нього в підпорядкуванні; і величезна смиренність. Тому видужав його слуга в той же час. «Багато бо може молитва праведного». Він був праведний, цей сотник, і Господь його почув відразу. І якщо Господь відразу не виконує наші молитви, це не тому, що Він нас не чує. Господь чує все, Він знає навіть наші думки. А чому ж зволікає? Тому що ми далеко не праведні. Господь любить праведників, а грішників милує. Тому якщо ми хочемо заслужити у Бога ласку, хочемо схилити Його волю до нашого прохання, то повинні свою волю з’єднати з волею Божою. Саме цьому нас і вчить Господь, коли каже: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мф. 22:39). І поки ми ближнього, якого бачимо, не полюбили, то не можемо полюбити і Бога, якого не бачимо, і, тому, нам спасіння дається дуже важко. У цьому теж є величезний промисел Божий. Він полягає в тому, що Господь знає властивості нашої природи: якщо нам щось важко дається, то це ми і цінуємо. Наприклад, мати любить найбільше ту дитину, з якою вона найбільше займалася, страждала, мучилася, тому що вона в неї вклала більше сил. Шлях порятунку нам дається найважче на світі, щоб ми цінували Царство Боже, цінували ту благодать, яку нам дає Господь».

Прес-служба Ізюмської єпархії