Храмовий день у с. Cтара Гнилиця

Эта запись также доступна на: Russian

7 липня 2019 року, в 3-ю неділю після П’ятидесятниці, в свято Різдва чесного славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію в храмі Різдва Предтечі і Хрестителя Іоанна в с. Стара Гнилиця Чугуївського округу.

Біля дверей храму парафіяни тепло вітали правлячого архієрея хлібом-сіллю і букетами квітів.

Богослужіння почалося з урочистої зустрічі митрополита і облачення його на кафедрі в центрі храму.

Його Високопреосвященству співслужило духовенство благочиння та кафедрального собору.

За Літургією митрополит Єлисей звершив священицьку хіротонію над дияконом Михайлом Ворошиловим.

Після закінчення богослужіння був звершений хресний хід навколо храму з окропленням святою водою і читанням Євангелія.

Митрополит Єлисей звернувся до віруючих з пастирським словом, в якому сказав: «Сьогодні ми згадуємо пам’ять тієї людини, того великого праведника, про якого Сам Господь сказав так:« Істинно кажу вам, що не було серед народжених жінками більшого, ніж Іоанн Хреститель». Так Він сказав про Свого сучасника, про Свого родича, про пророка Іоанна. Іоанна Предтечу Господь возвеличив над усіма пророками. І це незважаючи на те, що серед них були люди з колосальним духовним авторитетом. Такі, як Мойсей, Ілля, Ісая та багато інших. Але Господь над усіма ними підносить ім’я Іоанна Хрестителя, бо його служіння було абсолютно особливим. І дійсно, це була особлива людина, особливий обранець Божий. Як говорить євангеліст Лука, що коли він був ще в утробі матері своєї, то був предочищений Духом Святим, щоб послужити приходу в світ Спасителя.

Різдво пророка було незвичайне і чудове, воно було плодом старанних молитов його батьків, нагородою їх віри і надії, їх праведності і благочестя, їх терпіння і відданості волі Божій. Батьки пророка Захарія і Єлисавета походили з роду Аарона; при цьому Єлисавета була сестрою Анни, матері Пресвятої Богородиці. Праведна сім’я страждала неплідністю, а це вважалося у старозавітні часи Божим покаранням. Одного разу під час кадіння в Святилищі Єрусалимського храму Захарія отримав звістку від ангела, що його стара дружина народить йому сина, і він «буде великий перед Господом». Захарія засумнівався, і був за маловір’я покараний німотою. Коли у них дійсно народився син, то немовля назвали Іоаном, що в перекладі з єврейської означає «Благодать Божа».

Після народження Іоанна до Захарії повернувся дар мови і він став пророкувати про свого сина як про Предтечу Господа. Згідно з переказами, Ірод дізнався про народження Іоанна і про всяк випадок хотів убити і його (разом з Вифлеємськими немовлятами). Але Єлисавета сховалася з немовлям в горах. Побачивши переслідувачів, вона зі сльозами молила Бога про порятунок, і розступилася гора та сховала їх. Захарія продовжував служіння в Храмі. Воїни Ірода марно намагалися вивідати у нього місцезнаходження сина. Тоді вони вбили Захарію між жертовником і вівтарем. Єлисавета померла через 40 днів після свого чоловіка, а святий Іоанн, якого спасає Господь, перебував в пустелі до дня свого явлення ізраїльському народові.

Хреститель більшу частину свого життя провів у пустелі, одягався в волосяницю, харчувався сухою сараною, яка називається акриди, і медом диких бджіл. Для нас ця їжа, звичайно, дивна і неприйнятна, але на сході вона мала поширення і рятувала життя багатьом людям, які заблукали в пустелі.

Пустеля — це не тільки місце ненаселене, це місце, де порожньо; і так часто в людському серці порожньо, в людському житті порожньо. Не тільки немає змісту вічного, але немає взагалі такого змісту, яким можна було б жити. І в цьому відношенні ми оточені, всі, людською пустелею. І ось в цій пустелі і ми покликані, подібно Хрестителю, свідчити. Свідоцтво Іоанна Хрестителя почалося не словами: перш ніж повернутися до людей і говорити, перш ніж владно вимагати від них, щоб вони стали гідні свого звання людини, він сам пішов в голу, жарку пустелю і залишився наодинці з самим собою, віч-на-віч з самим собою перед очима Божими. Іноді і нам доводиться залишитися в такій самоті. Іоанн відкинув все земне для того, щоб належати Богові, і Господь його повернув до цієї землі. Господь не залишив його в далекій пустелі: коли Іоанн став з Ним нерозлучним, Господь послав його до людей, щоб люди зажили тим життям, яке пізнав Іоанн. І ось ставиться питання перед кожним з нас: чи є в мені таке життя, яким я можу запалити іншу людину? Де це життя в мені? Коли мене люди зустрічають — загоряються вони? Коли люди мене чують, тріпоче їх серце — як Євангеліє говорить про супутників Еммауських, “горіло” серце в них?

Будемо вдивлятися в цей величний, але людський образ Хрестителя, і будемо вчитися, як живе справжня, цілісна людина, і спробуємо хоч в малому так прожити, щосили, навіть якщо її небагато, але без залишку, до останньої краплі нашої живої сили» .

Після закінчення проповіді керуючий єпархією надав до нагороди тих, хто потрудився на славу Матері Церкви.

Медаллю Піщанської ікони Божої Матері І ступеня був нагороджений Абраменко Іоанн Дмитрович.

Грамотою Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія була удостоєна Коімова Катерина Володимирівна.

Грамотою правлячого архієрея були нагороджені Нестеренко Любов Петрівна, Немирівська Галина Миколаївна, Кут Галина Іванівна, Хитрик Валентина Федорівна, Абраменко Марія Кирилівна, Кошова Світлана Іванівна, Кошова Світлана Ігорівна, Демінов Олександр Анатолійович і Потапчук Віктор Віталійович.

З престольним днем прихожан привітав народний депутат України Шенцев Дмитро Олексійович і підніс в дар храму ікону Божої Матері «Семистрільна».

Прес-служба Ізюмської єпархії