Неділя 27-а по П’ятидесятниці

Эта запись также доступна на: Russian

Його Високопреосвященству співслужили клірики кафедрального собору.

Після закінчення Літургії було звершено спів акафісту з водоосвяченням перед мощами святих мучеників Кипріяна і Іустинії.

У своїй проповіді митрополит Єлисей сказав: «Сьогоднішнє Євангельське читання розповідає всім нам про багатство, про ставлення до багатства і розумінні, що таке багатство. Притча, яку ми чули, по-особливому близька нашому серцю. У людини вродив хороший урожай. Така удача, яка рідко, коли, кому випадає. Нам цілком зрозуміло, ми навіть радіємо за цього грамотного, розумного господарника, який вирішує розорити старі сховища, побудувати нові, тим самим підняти рівень свого власного існування. Здавалося б, все йде добре. І раптом в цій притчі Бог звертається до цієї людини зі словами: «Божевільний, в цю ніч з тебе душу з муками заберуть ангели. Кому залишиться все те, що ти накопичив?» Божевілля багатія Господь позначив дуже просто: то багатство, яке дав йому Бог, він витратив на себе, а не на нужденних навколо людей. Богач, у якого, як каже Писання, «вродила нива», раптом приголомшений тим прибутком, який отримав, став мучитися питанням: «Що мені робити і як мені бути?» І чомусь він наївно вважав, що від можливості зібрати багато добра і грошей, збільшиться і можливість пожити довше і краще: в його очах від засобів існування в прямій залежності знаходяться його здоров’я і дні, які він повинен був прожити на землі. І ось він вирішив зламати стару клуню і побудувати нову, почати життя заново, з чистого аркуша, — благополучне, веселе, безтурботне. І він, дійсно, здійснив свій план і сказав душі своєї: «Душа, їж, пий, веселися, бо у тебе багато добра на довгий час». Як це не парадоксально прозвучить, але найкоротший шлях до щастя — робити щасливими інших, знайти того, кому зараз набагато гірше і набагато складніше, ніж тобі, допомогти йому в тому, в чому ти реально можеш допомогти. Забути про самого себе, забути про болісні пошуки свого власного щастя, і тоді дивним, невидимим чином раптом десь краєчком ока ти помітиш, що щастя-то є, щастя-то прийшло, щастя не десь там за горами, за мільйонами, за мільярдами, воно тут, у твоєму серці, бо в серці прийшов Бог. І вимірюється людське щастя зовсім не кілограмами золота, у нього є своя система вимірювання — духовними дарами сердечної теплоти. І там, де є ця теплота, там є щастя. Там, де холод, відчуженість і відстороненість, не буде щастя, не заходить воно в цей будинок. Допоможи ж нам, Господи, щоразу пам’ятати про те, що наша праця, наші чесноти, наші молитви мають сенс лише тільки тоді, коли в нашому серці відбувається справжній процес служіння своєму ближньому».

Після закінчення проповіді митрополит Єлисей дав святительське благословення.

Прес-служба Ізюмської єпархії

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

19

20

Переглянуто: (90)