Оновлення образу Спаса Нерукотворного в Свято-Борисо-Глібському монастирі, с. Водяне

Эта запись также доступна на: Russian

Обновление образа Спаса Нерукотворного в Свято-Борисо-Глебском монастыре, с. Водяное

Історичний переказ про святий Нерукотворний Образ розповідає про те, що в дні міссіанської проповіді Христа, в сирійському місті Едессе правив князь Авгарь, котрого спіткала страшна недуга – проказа. Чутка про дивні чудеса Спасителя поширилася по всій Сирії /Мф.4, 24/, і дійшла до Авгаря. Не бачачи Христа, Авгарь повірив у нього, як в сина Бога, і через свого живописця Ананія відправив листа Христу з проханням дозволити йому написати зображення його Божественного лику. Не маючи можливості пробитися через натовпи народу до Христа, Ананій став писати Образ Господа, але це йому ніяк не вдавалося.

Несподівано Спаситель сам підійшов до Ананія, бажаючи ублажити віру Авгаря, який захотів мати його образ, попросив принести воду и убрус (рушник), на якому відбився його Божественний лик.

Цей образ Ананій приніс правителю Авгарю, який з великою повагою і благоговінням прийняв незвичайну святиню і з твердою вірою в Господа, як в сина Божого, приклався до святині і зцілився від тяжкої недуги.

Таким дивним благоволінням Господь залишив світу Свій Нерукотворний Божественний Лик, на котрому св.ап. Фаддей /один із 70-ти апостолів/, при відвіданні правителя Авгаря, написав наступні слова: “Христе Боже, всякий, уповаючи на Тебе, не посоромиться”.

Пізніше чудодійні прояви Богонакресленого Образа особливо благодатствували світу в 392 році, пізніше – у 545 році, а також близько 1261 року, під час викрадення цієї Святині хрестоносцями із Константинополя.

І ось, напередодні великого ювілею – 2000-ліття від дня Різдва Христового, – несподівано для нас, але у Всеблагому Промислі Божому про наше спасіння, здійснюється недосяжне людському розуму – Божественне і чудесне Оновлення Пресвятого Лику Спаса Нерукотворного. І з моменту цього дивного проявлення, свята ікона п’ять днів підряд виливала на весь храм неземні пахощі в убогій, нічим не примітній, нашій Свято-Борисо-Глібській жіночій обителі, яка тільки-но розпочала своє подвижницьке життя, подібно тому, як Господь забажав воплотитися не в царських палатах, а в убогій печері Вифлеємських пастухів.

Не менш знаменно і відрадно те, що Оновлену святу ікону Спаса Нерукотворного по обох боках прикрашають два чиноначальники Небесних Сил: Архангел Михаїл і Архангел Рафаїл, які перемогли і скинули прегордого денницю зі всім богопротивним воїнством його в тьму пекла, що ознаменувало торжество перемоги добра над злом, Божественного Світла над вічним мороком, яке Возсіяло в земному уділі – вифлеємських яслах, – Сонця світлішого.

Велику тайну, яка сталася на нашій Слобідській землі, важко усвідомити розумом, її можна осягнути тільки вірою православного християнина, – із вдячністю возлюбленому Спасителю нашому за Його проявлення Любові і попечіння про нашу Святу Православну Церкву і наш Слобожанський боголюбивий народ.

З приводу цього дивного звершення, нашим благословінням була створена єпархіальна комісія у складі: настоятеля Свято-Петро-Павлівського храму м. Харкова, інспектора Харківської духовної семінарії протоієрея Андрія Полікопи, секретаря Харківського єпархіального управління протоієрея Миколая Терновецького, ключаря Свято-Благовіщенського кафедрального собору м. Харкова протоієрея Олександра Капова, лікаря Харківського обласного наркологічного диспансеру Лотіна Олександра Володимировича і секретаря комісії, благочинного 5-го округу Харківської єпархії, протоієрея Леоніда Мушинського; в присутності настоятельниці Свято-Борисо-Глібського жіночого монастиря села Водяне Зміївського району Харківської області матушки Серафими /Санталової/, ігумена Севастіана /Щербакова/ – духівника обителі, жительки села Червона Поляна Зміївського району Проскуріної Олександри Леонтіївни, яка пожертвувала в монастир цю, Богом облагодатствовану, святиню, паламаря обителі – Пестунова Андрія Олександровича, прихожан обителі – Малько Ірини Василівни, Забродського Миколая Станіславовича, Каноннікової Ксенії Матвіївни, присутніх за богослужінням, під час якого сподобились побачити променисте світло, Обновивше цю Святу ікону, та інших осіб, котрі склали справжній акт про наступне:

Цього дня, комісія на місці обстежила подію обновлення ікони Спаса Нерукотворного.

Встановлено: Ікона Спаса Нерукотворного 45×36 см на дереві, письма Візантійського стилю 18-го століття.

Зі слів свідків, 20 липня 1997 року в жіночому монастирі на честь св. мчч. Бориса і Гліба с .Водяне Зміївського району під час Божественної літургії, яку звершував ігумен Севастіан /Щербаков/, сталося чудесне Оновлення ікони Нерукотворного образа Спасителя.

Колишня власниця ікони – Проскуріна Олександра Леонтівна, котра проживала в с. Червона Поляна Зміївського району.

Ікона древня, візантійського стилю, написана на дерев’яній дошці, дісталась їй від батьків. Під час Великої Вітчизняної війни селом проходила лінія фронту, тому Проскуріна О. Л. всі ікони опустила в погріб будинку з іншими речами, а сама пішла в с. Мохнач, рятуючи життя.

Після повернення в рідне село, вона застала від свого будинку лише руїни; всі речі та ікони в погребі постраждали, залишилась тільки купа попелу, і дивно, що в цьому попелі свята ікона Спаса Нерукотворного залишилась неушкодженою від вогняного полум’я, яке все знищило. Від пожежі, несприятливих умов ікона потемніла, і в такому вигляді знаходилась у власниці до Різдва Христового 1997 року. 9 січня боголюбива раба Божа Проскуріна Олександра передала свою улюблену святиню в храм святих Бориса і Гліба. Там вона була встановлена на найвищому місці, де і знаходилась до часу свого Божественного Оновлення.

20 липня, у недільний день, під час звершення Божественної літургії: читанні Св. Євангелія при відчинених Царських воротах, прихожанки храму – Каноннікова Ксенія, Малько Ірина Василівна та інші – побачили сіяння яскравого золотистого світла у вигляді спалаху і відчули нібито рух повітряної хвилі з тихим шелестом. Відбулось це миттєво і було явно відчутно. Душа їх при цьому явищі наповнилась глибоким миром, благоговійним страхом і вони вирішили посповідатися, щоб не впасти в оману духа привабливості.

Оновлення Св. Ікони вперше побачили під час співу Херувимської пісні паламар Пестунов Андрій і дев’ятилітній отрок Миколай Забродський.

За їх словами, ікона блищала яскравим, золотистим світлом, після чого проступили раніше нерозбірливі надписи, а по боках, в дзеркалах, стало видно лики Архистратига Михаїла і Архангела Рафаїла. Від ікони почали поширюватися пахощі, які трималися п’ять днів, потім стали слабнути.

Позолота ікони придбала світлий вигляд.

Дійсність Оновлення Святої Ікони, яке відбулося, підтверджують: Серафима /Санталова/; ігумен Севастіан /Щербаков/; Проскуріна Олександра Леонтівна; інокиня Олександра /Коблякова/; Пестунов Андрій Олександрович; Малько Ірина Василівна; Забродський Миколай Станіславович; Каноннікова Ксенія Матвіївна;

Члени комісії: секретар Харківського єпархіального управління протієрей Миколай Терновецький; інспектор Харківської духовної семінарії протоієрей Андрій Полікопа; ключар Свято-Благовіщенського кафедрального собору м. Харкова протоієрей Олександр Капов; лікар Харківського обласного наркологічного диспансеру Лотін Олександр Володимирович; секретар комісії, настоятель Свято-Василівського храму смт Пісочин протоієрей Леонід Мушинський.

Образ Спаса Нерукотворного

ЖУРНАЛ № 47

Засідання Синоду Української Православної Церкви від 28 жовтня 1997 року

На засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всія України

Слухали: рапорт Преосвященного Никодима, митрополита Харківського і Богодухівського, Голову Синодальної комісії з канонізації святих, про Чудесне Оновлення Ікони Спаса Нерукотворного у храмі святих страстотерпців Бориса і Гліба, що в жіночому Борисо-Глібському монастирі Харківської єпархії.

Довідка: 20 липня 1997 року, у недільний день, під час звершення Божественної літургії, чудесним чином оновився старовинний образ «Спас Нерукотворний».

Потемнілий від пожежі під час Великої Вітчизняної війни, Лик Спасителя просвітлів, і від нього у храмі поширились пахощі. При цьому декотрими молящимися через відчинені Царські ворота спостерігалось коротке яскраве золотисте світло. Єпархіальна комісія, створена 5 серпня 1997 року за благословенням Преосвященного Никодима, Митрополита Харківського і Богодухівського, ретельно засвідчила Святу Ікону і зібрала свідчення очевидців чудесного оновлення образу, про що був складений відповідний Акт.

Ухвалили:

1. Вважати ікону «Спас Нерукотворний», що у храмі св. страстотерпців Бориса і Гліба в жіночому Борисо-Глібському монастирі Харківської єпархії, ЧУДОТВОРНОЮ.

2. Благословити богослужебне шанування цієї ікони в Слобідському краї.

3. Затвердити тропар, кондак, величання і службу в пам’ять чудесного оновлення ікони «Спас Нерукотворный».

4. Церковне святкування ікони встановити 7 липня /ст.ст./, в день її чудесного оновлення.

Митрополит Київський і всія України ВОЛОДИМИР Члены Священного Синоду: НИКОДИМ, митрополит Харківський і Богодухівський АГАФАНГЕЛ, митрополит Одеський й Ізмаїльський , АНТОНІЙ, єпископ Хмельницький і Шепетівський , ВІСАРІОН, єпископ Овруцький і Коростенський , АВГУСТИН, єпископ Львівський і Дрогобицький ІОНАФАН, архієпископ Сумський і Охтирський, Управляючий УПЦ.

Передмова до служби і акафісту Нерукотворному Оновленому Образу Господа нашого Іісуса Христа

«Прославляю Тебе, Господи Царю, і восхваляю Тебе, Бога, Спасителя моєго; прославляю ім’я Твоє, бо Ти був мені покровителем і помічником … і позбавив мене від руки шукаючих душу мою, від багатьох скорбот, які я мав … За це я буду прославляти Тебе і благословляти ім’я Господа /Моєго/”. /Із молитви Іісуса сина Сірахова/

Образ Спаса Нерукотворного в Свято-Борисо-Глебском монастыре, с. Водяное

Життя людини – це величний і незбагненний дар Божий, який ллється пророзумовою волею Творця на нас, покликаних Ним із небуття до преславного буття, – бути носієм образу і подоби Божої; з непрореченою довірою до нас: бути співбудівником Небесному Творцю у світі Його Божественної гармонії і вселенської краси.

Якщо б люди замислювались над цим їх найвищим покликанням і призначенням, у світі нашому не зневажалась б велич Небесного Едему. Але, на жаль, ненависник Бога і Його творіння, особливо носія Образу Божого – людини, вносив і вносить нестримну згубну підступність, силою якої, миле Богу створіння не раз зводив до безглуздої ворожнечі проти свого Творця і своєї, нічим не виправданої фізичної, і, найстрашніше, – духовної вічної загибелі.

Чи не тому Єдинородний Син Божий і зглянувся на землю, приймає нашу плоть, залишає нам закони Божественного розуму і, вкінці, – приносить Себе в жертву за спасіння всього світу і, тим самим, вводить людину в інший світ – у світ Божественного Одкровення, щоб допомогти людині не загубити в короткочасності свою божественну красу і призначення для вічності.

Хіба не в цьому процесі Божого страждання за наше спасіння і звершилось незбагненне чудо в Оновленні Нерукотворного Образа Господа нашого Іісуса Христа в минулому році на нашій Слобожанській Богом хоронимій землі, в Свято-Борисо-Глібському жіночому монастирі, 20 липня, під час Божественної літургії при благочестивому народі.

Немає сумніву, що це Боже благовоління до нас не раз буде піддаватися різним пересудам і недовірі, а іноді і злісному запереченню. І було б дивно, коли б диявол не взяв собі на допомогу заперечувачів всього Божественного і святого у нашому народі, якщо йому – капосникові Божому, вдалось досягти всенародного знищення святих храмів Божих і небоподібних монастирів, не кажучи вже про знищення мільйонів сповідників Христових серед нашого православного народу. Так було, так буде. Війна Армагедону проти Бога і Його вибраного народу продовжується, а нам, призваним до життя, необхідно проходити через цю страшну битву.

Проходячи дорогою життя, не думаю, щоб всякий, хто усвідомлює велич тайни життя, не помічав, скільки разів Господь протягує нам свою Божественну Десницю, коли зло посилює спокуси з метою довести людину до відчаю у цій невидимій лайці і згубити його.

Чи можна інакше осягнути велике Чудо Оновлення Нерукотворного Образа Христового, як те, що Господь наяву, перед усім світом, засвідчив, заради любові Своєї, Свою непроречену милість до нашої Святої Православної Церкви і Її вірних чад, на яких впали всі сили світу, направлені розорити Святе Православіє до двохтисячного року.

Вдячність Господу за Його непроречену поблажливість до нас немічних, підштовхнула мене скласти цей акафісний піснеспів, щоб не опинитися сліпими і глухими, іневдячними Богу за Його велику милість до народу нашого.

При цьому закликаю всіх, хто любить Господа і сподівається на велику милість Його, коли серце ваше загориться спрагою, звернутися до Господа через це славослів’я акафісту, – моліть Спасителя нашого не тільки за самих себе, бо така молитва не потрібна Богу, але моліть Господа за всіх людей, і в першу чергу за тих, хто приносить нам скорботу, бо через них виковуються вінця для хрестоносців скорбот світу цього.

Моліться зі сльозами покаяння за народ наш і нашу Богом хорониму Вітчизну, щоб Господь дарував нам розум жити в мирі і злагоді, у творчій праці служити своєму народу у ці важкі дні наших випробувань. Перед усім за нашу Святу Православну Церкву, щоб не осоромити Ії благочестивість перед світом запаморочливим владолюбством і ненавистю один до одного, і, тим самим, направити гнів Божий на себе і прийдешні покоління. Бог нікого не сварить!

Піддаючись волі люблячого нас Господа, з солодкістю і благоволінням: “Хваліть Бога у святих Його; хваліть Його на твердість сили Його. Хваліть Його за могутність Його, хваліть Його за безліччю величі Його… Всяке дихання нехай хвалить Господа! Алилуя”.

Митрополит НИКОДИМ. 4 березня 1998 р. місто Харків

Переглянуто: (484)

Перейти до панелі інструментів