Неділя 10-а по П'ятидесятниці - Изюмская епархия - Официальный сайт

Эта запись также доступна на: Russian

25 серпня 2019 року, в 10-у неділю після П’ятидесятниці, віддання свята Преображення Господнього, в день пам’яті мучеників Фотія і Аникити, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію в чоловічому монастирі на честь ікони Божої Матері «Піщанська» в м. Ізюмі.

Його Високопреосвященству послужила братія монастиря в священному сані та клірики кафедрального собору.

У своєму архіпастирському слові митрополит Єлисей сказав: «У євангельському читанні ми чули, як підійшов до Господа якийсь чоловік «і, схиливши перед Ним коліна, сказав: Господи! помилуй мого сина він в новолуння біснується і тяжко страждає, або часто кидається в вогонь, і часто в воду; Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли зцілити його. А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду з вами? Доки вас Я терпітиму вас? Приведіть до Мене сюди. Потому Ісус погрозив йому; і демон вийшов із нього; І видужав хлопець тієї ж миті».

Учні потім запитали, чому вони не змогли цього зробити? Господь відповів: «Через ваше невірство Бо поправді кажу вам: якщо ви будете мати віру з гірчичне зерно, і скажете горі цій: «Перейди звідси туди», – і вона перейде; і нічого не матимете неможливого!; Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом». Він сказав: «Приведіть хворого хлопчика до Мене …». Це перше, що кожен з нас в змозі зробити. Коли перед нами відкривається потреба, хвороба, відчай і розгубленість – ми часто намагаємося допомогти своїм розумом, і часом, в якійсь мірі, ми це можемо зробити, але треба віддати ситуацію, що склалася в руки Бога. Але для того, щоб бути здатним вчинити, треба пройти шляхом молитви і посту. Але не постом в тому сенсі, в якому ми зазвичай говоримо – утримання від їжі, – а постом в тому основному сенсі, в якому розуміють це слово святі отці. Піст –- це відмова, або, вірніше, свобода від усього того, що нас поневолює, свобода від усього того, що нас приваблює, царствена незалежність, при якій ми можемо до кінця належати Богові – бути здатними звернутися до Нього і слухати Його життєдайне Слово, що відгукуються в глибинах нашого буття. Коли буде така спрямованість до чистоти життя, тоді Господь і почне робити неможливе. Тоді ми засвідчимо, що маємо віру. Тому що таким стражданням, таким постом – тобто суцільним утриманням від усякого гріха і участю навіть тілом нашим в молитві – таким постом і такою молитвою ми будемо долучені Хреста Христового, про який говорить сьогодні Господь, здійснюючи чудо зцілення. Тому що тільки Його перемогою над смертю, над дияволом, тільки Його воскресінням і нашої справжньої долученістю цій перемозі, і молитвами тих, хто демонструють нам істинний образ християнського життя – відбудеться перетворення нашої душі».

Після закінчення проповіді було звершено чин Панагії

Прес-служба Ізюмської єпархії