Неділя 21-а після П’ятидесятниці

Розміщено на Жов 21, 2018 в Новини єпархії

Эта запись также доступна на: Russian


21 жовтня 2018 року, в 21-у неділю після П’ятидесятниці, в день пам’яті святих отців VII Вселенського Собору, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію у Вознесенському кафедральному соборі м. Ізюма.

Його Високопреосвященству співслужили клірики кафедрального собору.

Після закінчення Літургії було звершено спів акафісту з водоосвяченням перед чудотворним образом Божої Матері «Піщанська».

У своїй проповіді митрополит Єлисей сказав: «Сьогоднішнє Євангельське оповідання розповідає нам про воскресіння Спасителем померлого сина наїнської вдови. Смерть панує над кожним з людей, ким би він не був – багатий чи бідний, старий чи юнак. Наша природа живе за своїми законами. Проте людська думка завжди намагається подолати трагічну реальність нашого земного буття: людина або не думає про смерть зовсім, вдаючи, що її не існує, або шукає еліксир безсмертя.

Серце жінки було зайнято єдиним улюбленим сином, воно втішається ним, подумки плекало його. Вона насолоджувалася спілкуванням з ним, втішала себе надією на його любов і турботу в своїй старості. Вона зробила сина центром свого внутрішнього життя, джерелом радості і душевного спокою. Але природа глуха і безжальна, нагороджує нас лише смертю і тлінням! Далі в Євангелії сказано: «Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав їй: «Не плач». Господь, побачивши наїнськн вдову, зглянувся над нею і воскресив її сина перш, ніж вона побачила Христа і попросила про це. Це означає, що перед нашим проханням Він уже знає, як нам допомогти, і готовий це зробити і робить це. Спокуси, що посилаються людині, яка не служить лише до того, щоб в самоті їх просто перетерпіти. Вони потрібні, щоб їх перетерпіти разом з Богом, щоб людина відкрила для себе Бога, відчула, що саме Бог заповнив своєю благодаттю всю внутрішню порожнечу її душі, відняв біль і заповнив її Своєю радістю. «І, підійшовши, – йдеться в Євангелії, – доторкнувся до одра; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: «Юначе! Тобі кажу, встань!»  І мертвий устав, і почав говорити; і віддав його [Ісус] матері його» (Лук.7: 14-15). Зробивши велике чудо і воскресивши її сина, Він одночасно воскресив душу вдови, дав їй відчути, що руйнує людський відчай. У сьогоднішньому уривку розповідається про фізично померлу дитину, а в житті бувають люди, які померли морально.

Який висновок ми повинні зробити з сьогоднішнього євангельського читання? Господь особливо близький до нас не тоді, коли нам комфортно, а саме тоді, коли, здавалося б, відбувається непоправне, коли людина в своїй життєвій історії утикається в глухий кут і розуміє, що виходу взагалі не може бути в принципі. І в цей момент, коли душа відкривається і стає здатною прийняти діяння Божі, в цей самий момент приходить Господь, змінює ситуацію таким чином, що нам часом важко це уявити. Дай нам, Боже, щоб ми у важкій ситуації згадували наїнську вдову, яка втратила найголовнішу надію свого життя, але втративши, не тільки знову знайшла її, але і отримала безцінний дар віри в Христа».

Прес-служба Ізюмської єпархії

Переглянуто: (63)

Перейти до панелі інструментів