25-річчя парафіяльної громади смт. Печеніги

Эта запись также доступна на: Russian

31 серпня 2018 року, в п’ятницю, віддання свята Успіння Пресвятої Богородиці, день пам’яті мучеників Флора і Лавра, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив Божественну літургію в Преображенському храмі смт. Печеніги.

Богослужіння було приурочено до 25-річчя утворення церковної громади в смт. Печеніги і 25-річчя священицького служіння настоятеля Преображенського храму і благочинного Печенізького округу протоієрея Іоанна Сороки.

Богослужіння почалося з урочистої зустрічі митрополита і його облачення.

Його Високопреосвященству співслужило духовенство Печенізького, Чугуївського благочиння і клірики Вознесенського кафедрального собору.

На малому вході, з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей возвів у сан протоієрея ієрея Іллю Сороку.

У своєму архіпастирському слові Високопреосвященніший Єлисей сказав: «Ми так звикли до словосполучення «християнська любов», ми стільки раз чули проповіді про неї і заклики до неї, що нам важко буває осягнути вічну новизну, незвичність того, що укладено в цих словах. На новизну цю вказує Сам Господь у Своїй прощальній бесіді з учнями: «Заповідь нову даю вам, щоб ви любили один одного». Але ж про любов, про цінность і висоту любові світ знав і до Христа, і хіба не в Старому Завіті знаходимо ми ті дві заповіді – про любов до Бога (Втор. 6: 5) і про любов до ближнього (Лев. 19:18 ), про які Господь сказав, що на них затверджуються закон і пророки (Мф. 22:40)? І в чому ж тоді новизна цієї заповіді, новизна, до того ж не тільки в момент виголошення цих слів Спасителем, а й для всіх часів, для всіх людей? І нову заповідь, сповіщену в Євангелії, ми тому весь час підміняємо старою – любов’ю до тих, кого ми вже і так по-людськи любимо, любов’ю до рідних, до друзів, до однодумців. Але ми забуваємо при цьому, що про цю – тільки природну, людську любов в Євангелії сказано: «хто любить батька або матір сина або дочку більше, ніж Мене, той Мене недостойний» (Мф. 10:37). Полюбити Бога, всім серцем, всією душею, всією волею, значить прийняти всі Його дари, всі дані Їм якості, всі Його приписи. «Якщо ви Мене любите, Мої заповіді» (Иоан.14: 15); Любити Бога це означає в Його розпорядження віддати своє серце, свій розум, свою волю. Це одночасно означає, що мої мізки наповнені веденням від Нього, мої почуття сформовані Їм, і моя воля зникла в Його волі. В такому стані любов до Бога, є одночасно і любов до себе, може правильно буде сказати, любов до Бога в собі. Вигук “возлюбим один одного” є початкова дія Літургії вірних, євхаристійного священнодійства. Бо Літургія є таїнство Нового Завіту, Царства любові і миру. І тільки отримавши цю любов, ми можемо творити спогад Христа, бути причасниками плоті і крові, сподіватися Царства Божого і життя будучого віку».

Після проповіді надав до нагороди тих, хто потрудився на славу Матері Церкви.

Орденом Агапіта Печерського був нагороджений настоятель храму і благочинний Печенізького округу протоієрей Іоанн Сорока;

орденом князя Володимира був удостоєний Андрій Вікторович Шідич.

Медаллю князя Володимира були нагороджені Калиновський Борис Анатолійович і Передеря Олексій Миколайович;

Медаллю Піщанської ікони Божої Матері ІІ ступеня були удостоєні Макуха Віктор Олексійович, Сорока Світлана Іванівна, Балабай Валентина Михайлівна і Нікітченко Михайло Анатолійович.

Архієрейської грамотою були нагороджені:

Ярова Лариса Володимирівна, Мариненко Юрій Іванович, Мотузний Сергій Іванович, Кормілець Микола Петрович, Калашник Володимир Васильович, Старусєв Петро Леонідович, Київський Ігор Володимирович, Русанов Віктор Вікторович, Саврань Анатолій Петрович, Сиромятникова Тетяна Геннадіївна, Лапко Олексій Васильович, Рєзнікова Тетьяна Йосипівна і Монастирьов Федір Васильович.

Після чого Високопреосвященніший Єлисей дав святительське благословення.

Прес-служба Ізюмської єпархії