Богослужіння на честь ікони Пресвятої Богородиці «Ктиторська» («Вівтарниця»)

Розміщено на Лис 2, 2017 в Новини благочинь, Новини парафій

Эта запись также доступна на: Russian


31 жовтня в Свято-Покровському соборі, під час перебування ікони Пресвятої Богородиці «Ктиторська» («Вівтарниця»), привезеної зі Святої Гори Афон, було звершено урочисте богослужіння на честь Пресвятої Богородиці. Утреню та Божественну літургію звершив настоятель собору, благочинний Чугуївського округу, протоієрей Іоанн Білич у співслужінні диякона Миколи Зарічного. Після закінчення Літургії був відслужений молебень з акафістом Пресвятій Богородиці.

Історія появи «Ктиторської» ікони Божої Матері наступна. Недалеко від Ватопедського афонського монастиря, побудованого в 395 році в період царювання Костянтина Великого, під час сильної бурі впав з корабля в море царевич Аркадій, син імператора Феодосія Великого. Всі думали, що він загинув. Однак недалеко від того місця, де знаходився монастир, під тінню одного з прибережних чагарників супутники Аркадія побачили царевича, який спокійно спав. Прокинувшись, він розповів, як був чудесним чином врятований від неминучої загибелі заступництвом Божої Матері. На спомин цієї події розташуваному тут монастирю було дано назву «Ватопед», тобто кущ отрока.

Імператор Феодосій Великий, дізнавшись про чудесне спасіння сина, в подяку за це не тільки поширив, прикрасив і збагатив Ватопедський монастир, а й пожертвував обителі зроблену з мастики ікону Божої Матері. Ця ікона була названа «Ктиторською» – в пам’ять про те, що імператор був ктитором (в перекладі з грецької – організатором і украсителем монастиря). Ця «Ктиторська» ікона була поміщена в соборному Благовіщенському храмі біля вівтаря на горному місці. Це послужило приводом до назви цієї святої ікони ще «Вівтарниця».

У 862 році, коли араби, грабуючи Крит, Сицилію й інші острови, вже стали бешкетувати в межах Св. Афонської Гори і наближалися до Ватопедської обителі, Екклесіарх, не бажаючи допустити, щоб вони поглумилися над християнськими святинями, приховав «Ктиторську» ікону і хрест в колодязі, який знаходився під помостом вівтаря. Поставивши перед святинями палаючу свічку, він насунув зверху мармурову плиту врівень з помостом. Однак самого священика варвари схопили і повели в полон.

Тільки майже через сімдесят років нещасний полонений отримав свободу. Душа його прагнула туди, де він колись служив Господу – до Святої Гори. Чудовий за старих часів Ватопед тепер вдавав із себе жалюгідні руїни. Нечисленна братія працювала над оновленням розореної обителі, до них приєднався і старець-бранець.

Пригадуючи події колишнього життя і обставини, при яких він повинен був покинути Ватопедську обитель, ієродиякон вказав місце, куди він приховав святу ікону Божої Матері і хрест, і просив зрушити одну з плит вівтарного помосту. Під нею братія дійсно знайшла і ікону Пресвятої Богородиці і животворящий Хрест Господній. Навіть свічка ще горіла перед ними.

Ця свічка і досі горить непогасно при святій «Ктиторській» іконі Богоматері: ченці, підбавляючи віск, зберігають її таким чином з роду в рід.

Так як обидві святині були знайдені в понеділок, то, починаючи з часу їх отримання, в цей день у Ватопедській обителі здійснюється урочистий молебень Божій Матері в соборі, а на наступний день служиться урочиста Літургія з благословенням колива і приношенням частини просфори в честь Божої Матері. Таке постійне святкування триває більше десяти століть і як не можна краще свідчить про істинність події, глибоко зображеної в переказах Ватопедської обителі.

Переглянуто: (95)

Перейти до панелі інструментів