Перенесення мощів великого князя Олександра Невського

Эта запись также доступна на: Russian

Біля дверей храму парафіяни тепло вітали правлячого архієрея хлібом-сіллю і букетами квітів.

Його Високопреосвященству співслужило духовенство Шевченківського благочиння і кафедрального собору.

Після закінчення Літургії митрополит Єлисей звернувся до парафіян зі святительським словом: «Сьогодні ми згадуємо перенесення мощів благовірного князя Олександра Невського. Святий благовірний князь Олександр Невський (в схимі Олексій) помер по дорозі з Орди в Городці, на Волзі, 14 листопада 1263 року, і був похований в соборній церкві Різдвяного монастиря міста Володимира.

Митрополит Кирило, духовний батько і сподвижник у служінні святого князя, сказав в надгробному слові: «Знайте, чада мої, яко вже зайшло сонце у землі Суздальській. Не буде більше такого князя в Руській землі». Святе тіло його понесли до Володимира, дев’ять днів тривав шлях, і тіло залишалося нетлінним. 23 листопада, при похованні його в Різдвяному монастирі у Володимирі, було явлено Богом «диво дивне і пам’яті гідне». Коли покладено було тіло святого Олександра в раку, економ Севастіан і митрополит Кирило хотіли розтиснути йому руку, щоб вкласти напутну духовну грамоту. Святий князь, як живий, сам простяг руку і взяв грамоту з рук митрополита. «І зійшов на всіх жах, і ледь відступили від гробниці його. Хто не здивується тому, якщо був він мертвий і тіло було привезено здалеку в зимовий час».

Так прославив Бог свого угодника – святого воїна-князя Олександра Невського. Нетлінні мощі благовірного князя були відкриті, за баченням, перед Куликовською битвою, в 1380 році, і тоді ж встановлено місцеве святкування. До молитов святого князя, що прославився обороною Вітчизни, російські полководці вдавалися і в усі наступні часи.

У тропарі святому благовірному князю Олександру Невському співається: «Пізнай свою братію, російський Йосипе, не в Єгипті, але на небесах пануючий …». Тим самим дуже чітко і влучно наші благочестиві предки позначили гідність святого князя. Гідність його в тому, що він проводив життя цнотливо, тихо і спокійно, так як покликані проводити його всі християни, незважаючи на те, що і в шлюбі перебував, потім прийняв чернечий постриг. Будемо ж з вірою і надією звертатися до святого князя Олександра Невського, просити, щоб він зміцнював нас у вірі та благочесті, мужності та інших чеснотах, якими він так часто був прикрашений. Великий князь і полководець на кінці свого життя, усвідомлюючи, що все – суєта, і нічим не виправдається людина перед Богом, як тільки добрим внутрішнім духовним влаштуванням, вирішує залишити своє князівське достоїнство і положення, приймає схимницький постриг і залишок днів своїх проводить в молитві і покаянні. Нехай приклад цьому також буде натхненням для нас, адже головне – духовна складова життя».

Митрополит Єлисей подякував духовенству та парафіянам за спільну молитву, після чого дав своє архіпастирське благословення.

Прес-служба Ізюмської єпархії

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

35

Переглянуто: (148)